Театр, «заказуха» або «Рояль в кустах» по-білоцерківськи

Під заказушним матеріалом про "відсутність проблем в театрі" сховався анонім

Театр, «заказуха» або «Рояль в кустах» по-білоцерківськи

Тижневик «Майдан-Брок» давно і багато пише про Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім.. П.К. Саксаганського. Не злічити, на скількох прес-конференціях «саксаганців» побували наші журналісти, і скільки вони переглянули вистав. Матеріали були різними: захоплювалися побаченим і почутим, інколи критикували, але ніколи не були байдужими. І ще одна деталь – жоден матеріал ми не ставили анонімно, під кожною статтею ви побачите прізвище реального журналіста.

Не всім подобалася наша принциповість, особливо останнім часом. Після серії статей про конфлікти всередині театрального колективу, порушення трудового права та фінансових зловживань адміністрації театру, на шпальтах деяких білоцерківських видань розгорнулася кампанія на захист керівництва цього комунального закладу Київської обласної ради. Ми завжди були готові до дискусії, запрошуючи висловитися на шпальтах тижневика усі зацікавлені сторони, але й тягнути силоміць за язика не маємо наміру. Попросили у керівництва театру прокоментувати події – відмова. Теж позиція. І тут у «бій» на перах та клавіатурах пішли журналістські «клони», які почали ховатися за псевдонімами.

До прикладу, на сайті театру був розміщений матеріал, взятий з тижневика «ГРИФ», написаний "Ганною Іваницькою". У ньому худкер театру В’ячеслав Усков, режисер В’ячеслав Стасенко, ветеран сцени Володимир Рєпін, диригент оркестру Віталій Саражинський та актор Роман Вдовика висловили свою думку, що нічого страшного не сталося і театр продовжує свою роботу. Ну, не сталося на їхню думку, то й добре, хоча кримінальне провадження відкрито і ведуться слідчі дії. Питання у іншому, з’явився цей матеріал тоді, коли усі творчі працівники знаходилися у відпустці (багато хто за кордоном, через що перенесена була зустріч чиновників обласної адміністрації з колективом), а тут, як один, з’явилися на зв’язку. Наче у давній мініатюрі Г. Горіна та А. Арканова «…я играю на рояле. Тут случайно рояль в кустах стоит, так я вам сыграю «Полонез» Огинского. Ещё у меня есть сын, живёт на Дальнем Востоке. А вот, кстати, и он. Здравствуй, сын!»

 З усіма цими людьми знайомий особисто, з усіма, крім Саражинського, спілкувався годинами і тему подій в театрі теж не оминав. Усі фігуранти інтерв’ю Іваницької (крім пана Віталія) висловлювали своє бачення конфлікту, дехто неодноразово, але таких «причесаних» відповідей не було. Насправді усе виглядає так, ніби ідея матеріалу Іваницької народилася в стінах театру, та й текст був санкціонований і завізований там же. Називається це одним словом – «заказуха». Може і сам текст написаний працівниками театру, бо, як повідомило джерело з тижневика «Гриф», такої «журналістки» там не знають. Напевно, жоден із колег по перу не наважився підписатися своїм іменем під такою «заказухою», бо соромно.

Неодноразово буваючи на усіх журналістських заходах та нарадах, подіях громадського життя міста перезнайомився з усіма журналістами. Ганни Іваницької не знаю. Не дивно, адже ця «пані» не часто радує читачів своїми матеріалами. Всезнаючий «гугл» знайшов таких ще аж два. У одному матеріалі писалося, як кипіла робота по висаджуванню квітів під керівництвом депутата облради Віталія Гудзенка, а другий про те, як депутати підтримали інноваційні пропозиції. Вони теж написані у стилі «здрастуй, син».

Людям, які мають у руках владу над людьми, частенько не вигідна преса, яка піднімає гострі питання. Дуже муляє їм, коли журналісти не продаються за бутерброди з шинкою та ковбасою і дрібні матеріальні чи іміджеві блага. Тоді починають клеїтися ярлики «жовта преса», «бездарні писаки» тощо. Значить ми влучили у ціль.  Не може стояти питання «на першому місці – театр (завод, гараж, комбінат, дідько в ступі). На першому місці має стояти ЗАКОН. Коли його дотримуватимуться усі громадяни, то тоді все буде гаразд у театру, заводу, депутата чи ректора академії. Якщо ми спонукатимемо дотримуватися закону, то готові пережити багато образ. Ми служимо не окремим людям, а суспільству.

Костянтин Климчук, в.о. редактора «Майдан-Брок», лауреат театральної премії БРАВО за 79 сезон у номінації «краща рецензія року»

Р.S. Шановне керівництво театру, якщо тижневик "Майдан-Брок" «жовта преса», навіщо ви ставите наші рецензії на сайт та нагороджуєте їх театральними преміями? Чи ви любите пресу тільки тоді, коли вас гладять «по шерсті»?