За часів Януковича можливе повернення антиукраїнського свавілля силовиків
28 років тому, 4 вересня 1985 року, в комуністичному таборі замордували Василя Стуса. Вже за кілька років у незалежній Україні ця смерть сприймалася як трагічна подія, що ніколи не повторилася б у новітній європейській державі. У 2009 році це знову стало реальністю для сусідньої Росії. В «Матроській тишині» за схожих обставин тюремники замордували юриста Сергія Магнітського, який кинув виклик міліцейському свавіллю. Цю трагедію помітив увесь світ лише тому, що Сергій працював у відомій британській компанії.
19 серпня цього року, прямо в будівлі Київради, міліцейський «Беркут» цинічно побив наших колег Степана Кубіва та Едуарда Леонова. Народних депутатів і простих громадян, які мають право відвідувати будівлю органу місцевого самоврядування. На жаль, нині це вже повсякденна реальність спілкування міліції з журналістами та громадськими активістами чи опозиційними політиками.
А що ж тоді казати про простих громадян? У міліцейських відділках до смерті катують пересічних українців. Про фатальний випадок з Ігорем Індилом вся країна дізналася лише завдяки небайдужості журналістів і тому, що це сталося в столичному райвідділі міліції. П'яні люди в погонах за кермом мало не щодня стають героями новинних стрічок інформаційних агенцій. Вертикаль «правоохоронців» і тюремників вже не спроможна утримуватися від свавілля. Хоча б на той час, поки в іншому регіоні розслідується чергова «врадіївська» подія.
Користувачі соціальних мереж неодноразово розміщували відео з міліціонерами-українофобами, які не розуміють «телячої мови».
В Херсоні команду теплохода погрожують звільнити за те, що вона обслуговувала російських туристів… з українським державним гербом і прапором у салоні. Практика переслідувань за українську мову, символіку, музику з 2010 року стала звичною в південно-східних регіонах. Вона поширюється на органи влади по всій країні. Динаміка санкціонованого владою україножерства така, що до Стусової долі недалеко кожному патріоту.
Остання найзловісніша демонстрація антиукраїнського реваншу: Кремль щосили витягує в інформаційний простір забутого Медведчука. В його розкрутку вкладають «газпромівські» мільйони. «Захисник», який безпосередньо допомагав фальсифікувати суд над Стусом, не покараний ані за цей злочин, ані за масштабні судово-виборчі махінації вже у незалежній Україні. Політична реанімація Медведчука наповнює сенс антиукраїнського реваншу.
Якщо не хочемо долі Стуса для своїх дітей, уроки його смерті треба вивчити й постійно повторювати.
По-перше, в європейській державі немає місця імперській репресивній машині «МВС-прокуратура-СБУ-корумпований суд». Її треба повністю замінити.
По-друге, українофобія й Україна несумісні на одній території. Політики, чиновники й керівники, які думають інакше – вороги, які підлягають звільненню й покаранню за цілком прозорими й законними європейськими правилами. Кожен, хто не згоден з цим, мимоволі виправдовує вбивство Василя Стуса й усі криваві репресії проти українців у минулому.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.