Третя промислова революція. Майбутнє: з нами або без нас

Не анекдот, проте є дві новини: добра та погана. Добра новина: світ змінюється і майбутнє вже тут. Погана новина: України це не стосується.

Не анекдот, проте є дві новини: добра та погана. Добра новина: світ змінюється і майбутнє вже тут. Погана новина: України це не стосується.

Про глобальну зміну принципів виробництва у цивілізованих країнах не говорять тільки ледачі та тупі. Те, як про це говорять можновладці та економісти в Україні говорить само за себе. Поодинокі згадування цього напрочуд важливого для майбутнього зламу не призводять до широкої суспільної дискусії та необхідного усвідомлення змін, що насуваються.

Що таке промислова революція?

Для того, аби зрозуміти сутність процесів, варто розібратися із визначеннями та поглянути назад. Чому третя? Чому промислова? Чому революція?

Те, що умовно називається промисловою революцією є процес, що передбачає глибинну зміну принципів виробництва. Окрім власне цього існують додаткові два критерії: нові джерела енергії та інформаційний стрибок. Усе це тягне за собою зміни культури та способу життя людей.

Перша промислова революція розпочалася зі створення верстатів, що призвело до зміни мануфактурного виробництва та виникнення фабричної економіки. Широке застосування енергії пару змінило уявлення не лише про промисловість, але про відстані: саме наслідком першої промислової революції є мереживо залізниць, якими щільно укрита Європа. Розповсюдження друкарського пресу назавжди змінило інформаційне поле як у започаткування ЗМІ (газет), так і у сфері освіти.

Друга промислова революція розпочалася наприкінці 19 століття та розвивалася протягом 20-го — конвеєр дав змогу зробити виробництво масовим, електрика та нафта стали енергією нового стрибку, а телеграф, радіо та телебачення змінили уявлення про інформацію. Споживацьке суспільство стало результатом потоків масового продукту: як матеріального, так і інформаційного.

Проте прогрес людства зупинити неможливо. Виробництво, енергія та інформація змінилися вже втретє.

Що ж приходить на зміну традиційній моделі? Подивимося на всі три складові.

Енергія

Паливо поступається місцем відновлювальній енергії. Позиції гігантів, які контролюють паливну сферу, вже не виглядають такими упевненими як і раніше. І збитки та цьогорічні скорочення витрат «Газпрому» — це лише частина картини. Так, традиційні нафта та газ зазнають ударів від інших подібних джерел енергії, проте розвиток альтернативної енергетики за останній 20 років вражає.

Джеремі Ріфкін та інші дослідники, які глибоко вивчають енергетичний аспект постіндустріального світу, виділяють п'ять головних основ третьої промислової революції в енергетичній сфері, серед яких відновлювальна енергія, будівлі, які самостійно здатні генерувати енергію, гідрогенні та інші технології для зберігання енергії, smart grid (так званий «енергетичний інтернет», розумна координація виробників та споживачів електроенергії, за якої кожна будівля може стати окремою підстанцією мережі. Наразі подібна система тестується у 6 регіонах Німеччини), а також електричні, гібридні та інші транспортні засоби.

Головною проблемою відновлювальної енергії на даний момент є дуже посередні можливості у напрямку сталого зберігання надлишків такої енергії. Проте дослідження, які тривають останні роки, прогнозують успішне вирішення цієї проблеми у найближчому майбутньому. Саме зберігання отриманої від природних сил енергії наразі унеможливлює конкуренцію на рівних із традиційною енергетикою, а спроба запровадження smart grid у понад 1 млн. будівель у ФРН виглядає поки що сміливим експериментом, щоправда, не позбавленим обнадійливого результату.

Інформація

Цей пункт можна було б охарактеризувати єдиним словом: Інтернет. Проте не уникнути пояснень наслідків, до яких призвело об’єднання мільйонів комп’ютерів та пристроїв у єдину мережу. Відстань між людиною і запитом зменшилася до критичної. Комунікація між користувачам дозволила формувати новий рівень суспільних відносин. Гігантські об’єми інформації отримали два протилежні наслідки:

1) виникла можливість перевіряти інформацію десятками чи навіть сотнями джерел та трактувань, що звело на пси можливості пропаганди минулої епохи;

2) пересить інформацією породила так звану «смерть автора», а також «смерть авторитетів»: не стільки загалом звела нанівець роль авторитетів, скільки посунула традиційних opinion makers з п’єдесталу інформаційної довіри.

Крім того, Інтернет був ледве не першим передвісником нової епохи — епохи сили індивідуальності. Абсолютна більшість людей до цього була в першу чергу споживачем інформації, але саме всесвітня мережа створила умови, коли кожен може спробувати себе у ролі творця контенту.

Майбутнє інтернету полягатиме у тіснішій комунікації людей — не лише спілкуванні, але й співпраці в економічній діяльності. Крім того, розвиток різноманітних засобів доповненої реальності та розширення асортименту сумісних з мережею пристроїв забезпечить безпрецедентну інтеграцію людини в усіх сферах її життя із новими медіа, а відтак і новими можливостями споживання та створення інформації.

Виробництво

Дві тенденції наразі визначають майбутнє виробництва:

1. Пересить масовими товарами споживання штовхає людей до пропозицій, які здатні задовольнити потребу в унікальності та персоналізованості продукту.
2. Виробництво прямує до спрощення та автоматизації (почасти і роботизації) процесу.

Уособленням нового принципу виробництва став винахід та розвиток так званих 3D-принтерів. Те, що виникло як пристрій для створення прототипів для серійного виробництва, наразі є засобом створення складних продуктів. Проте розвиток цієї технології тільки розпочинається. Відтепер на одному і тому ж устаткуванні можна буде робити предмети різного призначення та характеру: побутові, медичні, мистецькі, промислові, військові тощо. Ціна персонального 3D-принтеру має суттєву тенденцію до здешевлення і за прогнозами експертів вже за якісь два десятиліття, цей пристрій може стати таким точно звичним предметом домашнього вжитку, як персональний комп’ютер.

3D-принтери вже зараз у промислових масштабах виробляють максимально широкий спектр продукції: від чохлів на мобільні телефони до черепних імплантатів, від керамічного посуду до музичних інструментів та авто. Що далі? В Університеті Міссурі працюють над технологією вирощування органів за допомогою ЗD-друку, а в Університеті Іллінойсу вже презентували «розумний» бинт аналогічного походження, який здатен заживляти рани. У липні 2012 року перші кулі вилетіли із роздрукованого AR-15. Airbus оголосила про плани закінчити до 2050 року будівництво лайнеру, виготовленого на гігантському 3D-принтері. Минулого року з'явилися не лише принтери, що здатні друкувати зі сталі, нікеля, хрому та титану, але й харчові 3D-машини. І це лише вершина айсбергу. Що приховано під водою? Ми станемо свідками цього у найближчі роки.

Це устаткування економічно продовжує одну з ідей постмодерного суспільства, яка говорить про те, що людство зі споживачів перетворюється на авторів. Створити максимально персоналізовану продукцію в унікальному чи більш масовому масштабі у найближчому майбутньому буде під силу не лише підприємствам, але й окремим людям. Зростання конкуренції може боляче вдарити по глобальним виробникам продукції, які змушені будуть шукати нових шляхів до задоволення потреб споживачів. Зменшення операційних затрат — одна з необхідних потреб підприємств, яка у світлі змін отримає нове бачення. Так, наприклад, компанія Volkswagen активно працює над технологією збирання, яка довзолить збирати машини всіх модельних рядів автомобільного бренду на єдиній лінії: це стане можливим за розпочатої німецьким концерном уніфікації деталей автівок.

У глобальному розумінні третя революція остаточно ховає уявлення про можливість монополізації, байдуже, з боку корпорацій, які too-big-to-fail, чи з боку держави. У цьому контексті будь-які розмови про націоналізацію та роль держави як виробника виглядають не лише архаїчно, але й небезпечно для прогресу. Радянщина в економіці, неважливо під яким соусом вона подається, — це головний ворог здорового глузду та поступу у майбутнє. Зрозуміло, що ми підійшли до вітчизняних реалій.

Українська промислова контрреволюція

Натомість, що пропонує як відповідь на новий виклик Україна? Наша держава старанно робить вигляд, що не помічає його. Проблема відсталості та дотаційності цілих сфер індустрії вимагає рішучого втручання. Що ми маємо замість цього?

Є два шляхи порятунку дотаційного виробництва. Перший — це зробити все, аби перетворити дотаційне підприємство на таке, що приносить дохід. Другий шлях — дати йому ще дотацій, аби не загнулося до найближчих виборів. Перший шлях вимагає глибокої оцінки ресурсів та можливостей, а також усвідомлення цілей з урахуванням світових тенденцій та перспектив конкретної сфери виробництва. Другий шлях вимагає грошей та бажання зберегти статус-кво, що існує.

Характерним у цьому контексті виглядає так звана Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, прийнята урядом України на найближчі роки. Що вона передбачає? Підтримку вітчизняного виробника за рахунок не зростання якості, а протекціонування та надання пільг на внутрішньому ринкові. І це з лейтмотивом зростання соціальних зобов’язань без жодного пояснення, звідки візьметься основа для подібної щедрості держави. Загалом цей витвір Кабінету міністрів заслуговує окремого матеріалу.

Які можливості пропонує Україні нова промислова революція? Подібний перехід у глобальному сенсі є оптимальним часом для подолання відсталості промислової бази України.

Українська промисловість радянських часів, яка не відчувала конкуренції високотехнологічного виробництва Заходу та ігноруючи загалом потреби споживачів, існувала у вакуумі, що призвів до суттєвого відставання. За роки незалежності прірву, що стала очевидною для всіх учасників ринку як усередині країни, так і за її межами, не подолано, попри локальні бізнес-прориви та окремі інтелектуальні знахідки.

У світі, який стоїть на порозі настільки глобальних змін, економіка будь-якої країни, яка не встигне перелаштуватися, може оцінити всі переваги відсталості. Інша справа, що для протилежного руху потрібне чітке розуміння реального, справжнього світу та законів, за якими він живе зараз і житиме через 50 років. Сучасна українська влада пропонує стабільність, проте це — лише, як висловився пан Корчинський, стабільність злиднів, чи, що буде точніше, стабільність відсталості. Позаяк, і те, і інше є свідомим вибором на противагу прогресу та успіху.

Якщо Україна і надалі не помічатиме майбутнього, майбутнє у відповідь не помітить нас. Проте у нас є ще шанси увійти у цей новий час гідно.