Валерій Лунченко: Збережемо українську землю від виснаження

Законопроект N3316 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сталого використання земель сільськогосподарського призначення» захищає сільськогосподарські землі від виснаження.

На сьогоднішній день незважаючи на наявність двох спеціалізованих законів («Про охорону земель» та «Про державний контроль за використанням та охороною земель») та окремої статті у Кримінальному кодексі (стаття 254 «Безгосподарське використання земель»), в Україні продовжується деградація основного національного багатства – землі. Зменшення родючості внаслідок ґрунтовтоми є результатом відсутності зацікавленості реальних власників чи землекористувачів у підтриманні якісного стану ґрунтів. Близько двох третин розпайованих земель та більше половини земель державної власності здано в оренду, часто на короткостроковий період. Як наслідок, землекористувачі не зацікавлені в збереженні родючості ґрунтів, що спричиняє порушення сталого природокористування.

У 2011 році Уряд на основі статті 52 Закону України «Про землеустрій» запровадив обов’язкове розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Проте, складна процедура їх розробки та технічна складність самого проекту призвела до того, що на даний час проекти розроблені лише 2% землекористувачів. Окрім цього, дотримання сівозміни не гарантує збереження родючості ґрунтів, а встановлені Урядом методики не відповідають сучасним технологіям вирощування культур. Існує нагальна потреба перейти до нового, більш простого та дієвого методу контролю за родючістю ґрунтів, а також створити економічні стимули для землекористувачів сільськогосподарських земель дбати простале використання та збереження якості земель.

Чим  керувалися народні депутати, вносячи зміни до деяких законодавчих актів України щодо сталого використання земель сільськогосподарського призначення?

Якщо ми проаналізуємо стан наших земель за декілька років, то побачимо, що стан земель суттєво погіршився. Це пов’язано насамперед  з тим, що договори оренди, які сьогодні існують, є короткотривалими і фермер, який бере в оренду землю, не турбується про стан земельної ділянки, чи буде вона за собою залишати родючість чи ні. Орендар використовує землю максимально. Ми знаємо про такі культури, які найбільше виснажують землю, до прикладу - це соняшник, ріпак. В результаті маємо значно гірший стан земельної ділянки повернутої власнику після тривалої оренди.

Даний законопроект врегулює питання орендних відносин: пропонується ввести мінімальний термін оренди ріллі і багаторічних насаджень - 12 років, що створить передумови для формування стійких орендних відносин і забезпечить відповідальне ставлення землекористувачів до орендованих землях. Тривалі договори оренди будуть стимулювати аграріїв залучати кваліфіковані кадри і розвивати відповідну інфраструктуру в місцевості, де орендуються земельні масиви.

Після цих змін фермери будуть дотримуватись норм і берегти землю?

Звичайно, один із пунктів законопроекту - це запровадження грунтовтоми, що визначає якість землі. Якщо земля буде виснажена більше,  ніж до здачі в оренду, передбачені штрафні санкції.

Крім цього дотримання сівозміни не гарантує збереження родючості ґрунтів, а встановлені урядом методики не відповідають сучасним технологіям вирощування культур. Контролюючи сівозміну, держава, по суті, нав'язує аграріям, які культури їм сіяти, при цьому відповідальність перед власником землі ніхто не несе. Запропонована законопроектом система, встановлює контроль "ґрунтовтоми", що базується на простому принципі: стан якості землі взятої в оренду, має відповідати стану якості повернутої землі. 

Хто має перевіряти стан ґрунтів?

Законопроектом вводиться обов'язковий, регулярний лабораторний аналіз якості ґрунтів на основі державних стандартів. Показники вимірюються акредитованою державною лабораторією при взятті землі в оренду, а також кожні 6 років. У разі зниження якісного стану ґрунтів землекористувач зобов'язується відшкодувати власнику збитки. Жорсткіше буде каратися неналежне використання земель, що призвело до ґрунтовтоми - пропонується збільшити штрафи з 50-100 до 100-150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ще однією з переваг законопроекту – це запровадження виключно грошової форми розрахунку між орендарем і фермером.

На сьогодні ми бачимо така норма не є обов’язковою, орендар який бере земельну ділянку проводить розрахунок сільськогосподарською продукцією. Як приклад, це зерно нижчого класу, тому в нашому законопроекті чітко передбачено, що ці розрахунки повинні вестись з укладенням договору в грошовій формі. Це дозволить власникам земельних паїв гарантовано отримувати справедливу оплату за оренду, а орендарям спростити процес бухгалтерського обліку.

Окрім того, зменшується кількість істотних умов договору оренди з 11 до 3. Така норма дозволить зменшити кількість випадків дострокового розірвання договорів і спростити сам процес їх укладання. Адже чим меншим є кількість істотних умов договору, тим менше можливість допущення помилок і підстав для розірвання договору (а , отже , і рейдерства).

Скасовується така категорія, як невід'ємна частина договору, в тому числі акт прийому-передачі. Це зменшить кількість непотрібних документів, супроводжуючих укладення договору оренди, і , відповідно, витрати на його укладення.

Вводиться публічність даних про користувачів на кадастровій карті, що сприятиме прозорості земельних відносин завдяки відкритості інформації про власників і користувачів землі на електронній кадастровій карті.

Інтерв’ю народного депутата України ВО «Батьківщина» Валерія Лунченка Українському радіо, Національної радіокомпанії України, 12 жовтня 2013 року.