2015 – вирішальна битва Кличка

Президентські амбіції

З настанням нового політичного сезону відбулась прогнозована активізація ватажків опозиційних партій. Хоча ніхто з лідерів опозиційних сил офіційно не оголошував про початок президентської виборчої кампанії, але кожен з них, де факто, її розпочав. З початком осені, відповідно до вказівок штатних партійних політтехнологів, розпочато широкомасштабний мозковий штурм потенційного електорату, що відображається у популістських поїздках політиків з гучними заявами по регіонам, реклама їх облич на бігбордах та сіті-лайтах обласних центрів, завуальованих рекламних інтерв’ю в пресі та на телебаченні. Кожен мало-мальськи привід, як то позитивний так і негативний використовується для власної популяризації, а також для реклами очолюваної політичної сили.
Перемога молодшого Кличка в Росії не стала виключенням для піарщиків з УДАРу. А чому б ні? Дуже символічно, а в особливості перед підписанням Угоди про асоційоване членство України з Євросоюзом. Зважаючи на те, що російські очільники постійно чинять перепони на шляху до такого важливого для України кроку, перемога Володимира Кличка над Повєткіним, розкручується «ударівцями» в контексті подолання любих перешкод українців до своїх прагнень, на чолі з її лідером. Доречи, нещодавно можна було спостерігати молодшого Кличка у Верховні Раді у футболці з написами на кшталт «Ми прагнемо у Європу», який своїми походеньками сесійною залою привертав увагу парламентських фотокорів. Складається враження, що Клички потроху втрачають здоровий глузд, використовуючи будь-який привід для власного піару.
Але зрозуміло й те, що прагнення свого колеги по парламентській опозиції піаритись ні Олег Тягнибок, ні Арсеній Яценюк не розділяють. Кожен з них має власні амбіції на президентське крісло. Тому, вочевидь, єдиного кандидата від опозиції таки то не буде. Кожен з опозиціонерів йде власною дорогою, декларуючі схожі передвиборчі програми. Кожен намагається більше сподобатись, виставивши дурнями інших претендентів. Вже зараз зрозуміло, що опозиційні претенденти товаришують лише перед камерами, а на справді, між їх штабами йде справжня війна: оприлюднюється компромат, замовні статті і телепрограми. Не дарма політологи прогнозували «брудні» передвиборчі перегони, але вони не сказали головного, що весь цей «бруд» - наслідок дружби  опозиційних лідерів.
При всьому цьому згадується, як колись поширювались чутки, що братам Кличкам на бої виставляють неконкурентних партнерів. В боксі про таких говорять «груши», яких брати помпезно перемагали нокаутами. І коли, несподівано для останніх, в ринзі один та другий отримали приголомшливі поразки від достойних партнерів, публіка відразу  відверталась від своїх колишніх кумирів. Політика дещо схожа на бокс. Але в цьому ринзі виступають не новачки – «груши», а досвідчені ваговики, які добре знають своє діло. Тому швидкої перемоги не слід очікувати. А поразка на політичній арені його електоратом, як і в минулому, буде також скептично сприйнята, закріпивши за кумиром прізвище «лузера». Отже Кличкам, щоб не накликати біди, напевне слід трохи збавити рекламні оберти, адже «друзі» - опозиціонери за ними пильно спостерігають, в надактивність призведе до появи шквалу матеріалів про єврейське походження, нетрадиційну орієнтацію, брехню Кличків та інші неблагородні дії боксерів і «УДАРу». Он Тягнибок вже довимахувався, що Яценюк проти нього цілу кампанію провів під назвою «Гроші Тягнибока». Отже, купуємо поп-корн, сідаємо в перші ряди і спостерігаємо за подальшим перебігом «братання» опозиційних ватажків…