Матеріальна й духовна культура Трипілля

Трипільська цивілізація вважається найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту та носить звання феномену в історії культури України.

    Сучасні дослідження вказують, що не можна з упевненістю стверджувати, що українці – нащадки трипільського народу. Однак характерні елементи трипільської культури ввійшли до культури нашого народу. Якщо придивитися до виробів місцевих племен бронзового віку – «зрубників», «ямників», «катакомбників», то можна помітити символи трипільської культури. Вони вирізняються і в кераміці скіфо - грецького періоду, Черняхівської культури. Навіть сучасна традиція на селі обмащувати глиною і розфарбовувати яскравими орнаментами хати була започаткована ще в трипільців. Символіка візерунків на традиційних українських вишитих сорочках і рушниках присутня й у трипільських керамічних розписах. Можливо саме через тісний зв’язок між двома культурами, феномен трипільської цивілізації досі цікавить українських науковців.

     Мешкали трипільці на території сучасної України, Молдови та Румунії в IV-III тис.до н.е. Назва культури походить від села Трипілля на Київщині, поблизу якого наприкінці XIX ст. відомий український археолог Вікентій Хвойка знайшов залишки древнього поселення. Перші поселення трипільців простяглися від передгір’їв Східних Карпат до Дністра у певній частині Східного Подністров’я, а також у басейнах верхньої течії річок Сірет, Прут, Дністер. Отже, трипільська культура від самого початку була культурою Карпатського басейну, а не «дунайського» чи «балканського», як стверджують різні дослідники.   

     Яскравий приклад матеріальної культури трипільців - їх архітектура. Жили вони зазвичай родами, що складалися з 10-15 сімей. Кожен будинок мав декілька кімнат, інколи навіть декілька поверхів. Збереглися різноманітні моделі житлових будинків трипільців, завдяки яким відомо, що їхні архітектурні споруди мали каркасно-стоякову конструкцію, обмазану товстим шаром глини. Розташовувалися будинки по колу, в центрі якого стояв громадський будинок для зборів і релігійних обрядів. Кожні 50 років через виснаження землі трипільський народ переїжджав, спалюючи за собою залишені поселення.

     Займалися трипільці сільськогосподарською діяльністю, вирощуючи рослини і транспортуючи їх на Кавказ, у Єгипет, Месопотамію, Малу Азію, на Балкани. Вони одні з перших перейшли від збиральництва  до вирощування рослинних культур, від полювання до розведення тварин.

     Трипільці були не лише вправними хліборобами, а й умілими ремісниками. На ранніх етапах їхні вироби були кам’яними , але з часом вони вже мали майстерні з обробки кременю, який використовували для виготовлення наконечників стріл, серпів, скребків, сокир та інших вкрай необхідних у господарстві речей. Вже в V ст. до н.е. трипільці використовують мідь для вироблена знарядь праці.

     Існує багато суперечок навколо трипільської культури, але жодний вчений не зможе сперечатися з тим фактом, що культура трипільців була і залишається феноменом в історії. Під час розкопок археологи знаходили від 30 до 200 виробів матеріальної культури трипільців майже в кожному помешканні. Кераміка трипільців мала різні форми і призначення – різноманітні блюдечка, мисочки,  глечики, кубки, кратери, фруктівниці. Посуд для повсякденного вживання їжі фарбували в червоний чи  темно-коричневий колір, святковий – яскраво розмальовували, наносячи таємничі символи та орнаменти.

    У кожному домі стояв верстат. Трипільські жінки були обдарованими майстринями з виготовлення сорочок, суконь, спідниць. Одяг прикрашали мальовничими орнаментами, зверху носили яскраве намисто з мідних, скляних, кам’яних намистинок.

     Трипільці були цивілізацією з високим духовним і культурним розвитком. Вклонялися образу Богині –матері – символу материнства й родючості, вшановували бика -  символ обробки землі й багатства, змію – символ спритності, голуба – символ неба.  Окрім створення глиняних статуеток із зображанням Вищих Сил, трипільці проявляли свої релігійні вірування у візерунках на кераміці - зображеннях сонця, спіралі, хреста, кола, хвиль, "всевидящого ока Долі".

Особливе місце в житті трипільців належало Храму. Він був яскраво розфарбований, з орнаментом, високими арками, хрестоподібним вівтарем і жертовною чашею.

     Так, можливо українці не є нащадками славетних трипільців, але однозначно трипільська культура дала початок власне українській. Сьогодні ми вже не можемо уявити культуру України без яскраво розфарбованих глечиків, вишитих сорочок з унікальними орнаментами, глиняних скульптурок, символізуючих вищі сили природи. Матеріальна і духовна культура, що залишили трипільці по собі, є згадкою сучасним поколінням про те, якою могутньою і винятковою може бути держава, яким феноменом може стати народ. І культура України, як спадкоємиця матеріальних і духовних надбань величної цивілізації, може ввійти в світову історію як новий культурний феномен.