"Український вибір застерігає" або хто говорить за нас без права на голос

В київському метро реклама "проекту" Віктора Медведчука перейшла на новий рівень - це відро мазуту з перегноєм, котрий виливають на свідомість українського громадянина...

"Український вибір" та пан Медведчук обрали новий хід, неймовірно "креативний" та дуже схожий на методику комуністів - побільше вилий бруду на голову, щоб людина вже не бачила, що поперед неї!

Страх Асоціації з ЄС та можливість того, що українській візок, запряжений (замість коней) переважно бідним населенням країни, повернеться у бік Європи, Заходу та, в принципі, цивілізованого світу, дуже лякає представника ери розвиненого соціалізму та "гідного" захисника нашого поета В. Стуса.

Цей страх має панічний характер, щоб не сказати гостріше (клінічний), бо перше, що прийшло на думку бравому старіючому комсомольцю (чи агенту, як хочете) або ж його політтехнологам, присланих з московського воєводства, це лише інформація про геїв, підняття цін та звільнення з роботи. Аргументи, пережовані тричі вже іншими, слабкі, нецікаві і примітивні. Схожі на потуги мертвого повернутися до життя. Звісно, що пан Медведчук дуже "ностальгує" за совєтським часом, так, що усіма силами тягне український народ у бік пахучого болота, де народ чекає нове століття окупації, зневаги та підлості. Всім відомо, що голодними легше правити. Але ж сам пан не голодує. У нього є заводик, фабричка, підприємництва різні, і з нафтою має справу і з цукром і з металом. Тому пан не зголодніє: ікра червона, чорна, але не кабачкова, завжди буде в холодильнику на 970 літрів. То ж не треба говорити за весь народ і за те, що він обирає. Не треба!

Зневага до нас дійшла найвищого рівня. "Він" знає, що нам треба. "Він" обирає за нас. "Він" наше "свєтлоє будущєє".

"Український вибір" це вибір не український і вибір не України. Стара совєтська "еліта" сьогодні нам нав'язує куди нам йти, проте старість така штука, що як приходить, то незабаром і бабу з косою приводить.

Тому чекаючи на підписання угоди, шановні співвітчизники, молімося, щоб діти наші завжди прагнули до цивілізованих країн, адже з дикими ми занадто довго маємо справу...