Київська Русь – держава об’єднаних слов’янських племен, що існувала протягом ІХ-ХІІ ст. на теренах України. Усі знають ще з дитинства, що Русь була могутньою державою, з якою рахувалися Візантія та бі
Для початку, розглянемо суспільно-політичний устрій
Київської Русі. Ще зі школи нам відомо, що це була монархія – на чолі держави
стояв Великий київський князь. Він уособлював всі три гілки влади, а також –
військову. Але своє правління він здійснював не один, а за допомогою вірних
людей: військової дружини, а пізніше – удільних князів, які часто, за дивним
збігом подій були його родичами. І, звичайно, влада князя була спадковою.
Удільні князі мали великі маєтки та самостійно
розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники князя не могли втручатися у
їхні справи.
Найважливіші рішення в державі приймала боярська
дума, яка складалася з ради князів та бояр. Якщо раптом князь помирав, то дума
виконувала його функції та сприяла обранню нового князя. В тодішній державі
існувала така закономірність: якщо князь був сильним та впливовим, роль думи була лише формальністю, а якщо навпаки –
всі рішення приймала тільки дума.
Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними
дружинниками. В невеличких містечках управляли тисяцькі та посадники.
Віче, тобто загальні збори, змінилися – замість зборів
чоловічого населення стали зборами
впливових бояр та заможного купецтва.
Соціальний устрій країни був неоднорідним та чітко визначеним. В Київській Русі існувало
дві верстви населення – привілейована та непривілейована. Також населення поділялося
на вільне та залежне. До привілейованого стану належали князі(найбільші
землевласники), бояри(формувалися зі знаті та дружинників; отримували від князя
землю за службу), дружинники(професійні воїни, які отримували винагороди за
службу). Непривілейований стан – міщани(населення, яке займалося ремеслом,
торгівлею; виділялися заможні міщани), селяни-смерди(вільні землероби),
наймити(вільні люди, які наймалися на певну роботу). Серед цих двох станів
окремо виділялися духівництво та ізгої. Духівництво – це найосвіченіша верства в
державі. Мало залежало від князя. Впливало на духовне та культурне життя в
країні. Ізгої – люди, що втрачали зв’язок зі звичним середовищем(наприклад,
князь без князівства). Залежними були закупи, рядовичі, челядь, холопи.
Що ж до економічного життя, то основою господарства було
землеробство. Вирощували різноманітні культури: злакові – пшениця, жито,
ячмінь, просо; городина – капуста, огірки, морква, гарбузи, цибуля та інші;
садові культури – яблука, вишні, груші, сливи. Переважно на Правобережжі
розводили велику рогату худобу, на Лівобережжі – свиней. Але промисли - мисливство,
рибальство - все одно продовжували відігравати значну роль. В той час значного
розвитку досягли ремесла, яких налічували 80 видів. Найпоширенішими були чорна
металургія, залізоробне, гончарне, деревообробне, гончарне та інші. Як я вже
згадувала, через територію Русі проходили торговельні шляхи: грецький,
шовковий, соляний, - через що в економіці держави торгівля посідала важливе
місце. У ХІІ-ХІІІ ст. активізується торгівля між князівствами. На експорт йшла
така продукція, як: риба, хутро, зброя, прикраси, мед, віск, шкури. З інших
країн нам завозили прянощі, мідь, срібло, вино, коштовні тканини та посуд.
Земельна власність визначала соціальний статус
особи. Землеволодіння поділялося на умовне та безумовне. Умовне надавалося за
службу, а безумовне передавалося у спадок. Великою кількістю земель володіла
церква, яка у своїй власності мала не тільки угіддя, а й міста та села. Певну
частину земель мали селяни, які мали повинності:
·
-данину;
·
-відробітки;
·
-повоз;
·
-участь
у будівництві укріплень і міст;
·
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.