День визволення Києва від окупантів: перемога діда та день моєї ганьби
07 листопада 2013, 18:10
Власник сторінки
кандидат философских наук, политический аналитик
Святкування всіляких великих перемог та визволень нинішньою владою нагадує мені громадський рух "Тирани за демократію"... або рок проти наркотиків, а Елтон Джон проти гомосексуалізму.
Спостерігаючи за недолугими спробами кримінально-олігархічної влади "примазатися" до "великої перемоги" та слухаючи заяви пиКатої шляхти а-ля "святкування дня перемоги, визволення тощо прищепить молоді патріотизм і не дозволить забути подвиг дідів" я завжди думаю про дві речі.
По-перше, мій дід точно воював не за те, щоб зеки ставали президентами, а рекетири олігархами. Він проливав свою кров і ризикував своїм життям не для того, щоб розжиріла мерзота розкошувала, безбожно пригнічуючи та нещадно експлуатуючи абсолютну більшість населення гірше за будь-яких окупантів.
По-друге, якби подвиг мого діда не був забутим нащадками, то нинішня молодь вже давно б билася з окупантами, а не "святкувала" за пляшку пива день якогось там визволення, танцюючи під дудку поневолювачів.
Шкода, що я не маю чеснот свого діда, аби битися проти окупантів, але, принаймні, я маю бодай елементарну гідність для того, щоб не ганьбити його ПЕРЕМОГУ, святкуючи з негідниками свою поразку...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.