Два питання

26 жовтня 2020, 13:13
Власник сторінки
Пенсіонер
1
216
Два питання
Колаж від uapress.info

За радянських часів біля кабінету директора школи висів стандартний комплект портретів Політбюро

Звісно, на заводах чи в лікарнях так само. Але нас цікавить саме школа, а радше той момент, коли портрети зняли і можна було пересвідчитись: радянська школа скінчилась. Її більше нема.

А згодом стало зрозуміло, що не все так просто. От про це і поговоримо.

Центричність як метричність

Нова українська школа дитиноцентрична або дитиноорієнтована (ДО). А як подумати, навколо чого центрувалась чи на що орієнтувалась радянська школа? Ні, це питання не історичне чи риторичне – практичне, пов'язане з бажанням вимірювати пройдену дистанцію. Як ми визначимо згадану базову категорію радянсько школи або це явище чи властивість в алгебраїчній манері через Х, то тоді наша траєкторія розвитку має виглядати так: ХО --- ДО. Треба демонтувати ХО і будувати ДО. Покроково чи поелементно. От перший, символічний елемент ХО ми вже згадали: портрети. А далі? Але давайте спочатку придивимось уважніше до ХО і ДО.

Центричність як змістовність

Зміст ХО відомий: тоталітаризм. Це, так би мовити, в пафосній редакції. Є інша, практична: виховання будівничого комунізму на підставі відповідного Морального кодексу. Упс! Так це ж дитиноорієнтованість? Що знаходиться якось так всередині ХО. Як складова. Але тоді в нас помилка в схемі, треба замість ДО використати щось інше. Бо оце ДО вже було за радянських часів і справа не в тому, щоб воно було як таке, а в тому, щоб воно було якесь зовсім не таке, як в ХО. Заскладно? Спробуємо зайти з іншого боку

Я бачу так. Змістовним центром тоталітаризму (і школи, що виховує дитину в такому ключі) є однаковість, монолітність, слухняність, готовність до виконання наказу, вірність комуністичним ідеалам. Як одним словом, то згуртованість. Тоді альтернатива буде: індивідуальність, ініціатива, творчість, вільність у виборі власних життєвих принципів. Як одним словом, то особистість. І, до речі, не тільки дитини. А ще й педагогів і батьків.

Так є ж в Новій школі і про особистість, скаже читач. Тим більше, про особистість вчителя, який тепер звільнений від якогось там тоталітарного нагляду і має можливість творити і будувати власну навчальну технологію. Ну так і чудово, йдеться ж не про те, щоб додати до тої концепції щось нове. Йдеться про те, щоб віднайти в її надрах практичні інструменти аналізу або вимірювання нашого поступу від радянської школи до Нової. Давайте спробуємо на прикладі.

Лінійка 1 вересня

Ще один елемент радянської школи. Багато про це говорили, мовляв, тоталітарна (чи й військова) звичка. Треба позбутись. Комусь треба, а комусь не треба. Хтось просто звик. Хтось вважає добре відпрацьованим механізмом, відмовлятись від якого не варто. Давайте придивлятись і тут поелементно.

Шикування на плацу. Ну звісно, військовий стиль. А чому не поставити на майданчику чи у дворі школи, то вже які де умови, стенди (або вимпели) – тут 10 класи, а тут 11 – і зібратись так, як люди збираються на концерті чи футболі. Буде штовханина? А чого? Може спробувати?

Застосовуємо вимірювання: однаковість зменшена, бо не стоять діти у військовому строю, а особистість піднесена, бо кожен спілкується з кожним. Хто кому цікавий.

Йдемо далі. Промова директора, промова депутата, нагородження лауреатів олімпіад, концерт. Так? Офіційна і неофіційна частини.

Що було в промові радянського директора школи? Згадка про рішення чергового з'їзду партії. Його мало хто слухав. Та він і сам не вірив в те, що казав, але такий був порядок. А що сьогодні каже директор? Початок навчального року, це ж так важливо, це ж… Ну як директор старого, радянського зразка, то згадає щось для владних кабінетів. А як сучасний директор, що є лідером шкільного колективу? Ну тоді він має дуже серйозно проаналізувати минулий рік, успіхи і невдачі, а вже на цій підставі запропонувати бачення програми на новий? Програми розвитку школи. За ті п'ять чи десять хвилин, що в нього є?

Ні, сучасний директор, лідер Нової школи це робить інакше. Він подає текст на сайті школи. Або в шкільній газеті, на Фейсбук-сторінці. Для обговорення. Бо він особистість. І хоче бачити обличчя педагогів (і батьків, і учнів), що його почули, подумали і відповіли. Не на лінійці, звісно. І що ж в результаті? Згуртованість навкруг спільної програми дій. О, це зовсім не та згуртованість, що була у радянській школі. Повторюється історія з ДО. В надрах радянської школи було все те, що ми хочемо бачити в Новій. Але на іншій основі і відтак іншої якості.

До речі, сайт, газета, сторінка у Фейсбуці – щось з цього можна було б порівняти з портретами Політбюро у якості характерного, символічного елементу Нової школи? Як на мене, то це шкільна газета.

То що, лінійка без офіційної частини? А чому б і ні? Вимірювання будемо застосовувати?

Резюме

І от, підсумовуючи або, краще сказати, ущільнюючи, відкидаючи всі супутні моменти і зосереджуючись на суті, можна поставити собі і людям два питання:

1. Що було центром концентрації радянської школи?

2. Що є символічним, характерним чи показовим елементом Нової школи?

Про своє бачення я вже сказав, а тепер спитаю знайомих, що мають до школи безпосереднє відношення, щодня долають оцю відстань від радянської до Нової. Поелементно і поперсонально. Так, у Фейсбук-акаунті, як цікаво, що вони скажуть, то заходьте, побачите.

А незнайомих педагогів розпитаю по різних форумах відповідного спрямування. Як ви берете участь в тих спільнотах, то побачите там запрошення до відповіді. Подумайте і скажіть, будь ласка, як по-вашому? В руслі мого бачення це буде Вашим особистим внеском в побудову цього нового суспільного інституту.  А як промовчите, то нічого страшного, головне подумати про все це і визначитись для себе.

 ---

Потім я дописав коментом: Макаренко і Сухомлинський були дитиноцентричні чи комуноцентричні? Як на мене, то вони були орієнтовані на відповідальну особистість. Я не наполягаю, звісно, але це вже третє питання.

А коменти потім зникли. Не знаю, чого.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.