Повернувшись з калінінграда, де знімав для «росії-1» другий сезон «Преступления» - це про тамтешніх слідаків-прокурорів – саша написав у своєму ФБ, що тільки-но приїхав, а вже сумує по російських друзях. І додав, що поки він тут, в Україні, то чекає на пропозиції. І вони не забарилися.
У цьогорічному пітчингу Держкіна саша кирієнко бере участь як режисер у двох кінопроектах: «Я, «Побєда» і Берлін» - це екранізація романа Андрія Кузьменка («Скрябіна») і «Коло життя» - пригодницьке фентезі для дітей.
Пітчингується від ТОВ «Стар Медіа Продюсерський Хаб» і ТОВ «Трайдент філмз» (у перекладі на українську, англійське «трайдент» – тризуб). http://sinua.dergkino.gov.ua/ua/contests/show/294/perelik_kinoproektiv_dopushchenih_do_uchasti_v_odinadtsyatomu_konkursnomu_vidbori_zayavki_dodayutsya.html?fbclid=IwAR2OX8o1r09AAceLGnBFDRctbH0d_aQYuZH96cvoVX5H5QpnLVE2vbPMNnw
У першому випадку саша і команда розраховують отримати від Держкіна 27 млн. у другому – понад 42, 5 млн. гривень.
Тобто відверта праця на ворога і прославляння силових структур окупанта жодним чином не відбилася на благополуччі режисерської кар’єри саші в Україні.
А це все через надзвичайну лояльність кінематографічного середовища до співпраці з агресором. Бо скільки я не писав, не обурювався, не закликав до совісті, сумління, патріотизму митців-кінематографістів – все марно. Ніхто сашу не засудив, не дорікнув йому кричущої аморальністю, негідністю, мерзотністю, цинічністю ганебного вчинку.
Всі митці мовчать як води у рота понабирали. І режисери, і продюсери, і сценаристи, і критики, і кіноакадеміки, і актори, і керманичі галузі - держпосадовці. Це їх не стосується. Це, як вони кажуть, його, сашин, особистий вибір.
Ніби він не Батьківщину зрадив, не наругу здійснив над пам’яттю понад 10 тисяч загиблих від російських куль і снарядів українців – і цивільних, і військових - а машину собі купив, яку хотів. Просто. Чи кросівки.
Це схоже не на корпоративну етику, а радше на Закон Омерти - обітницю мовчання у злочинних угрупуваннях. Це теж «кодекс честі», але серед злодіїв. То ось які цінності в пошані серед українських кінематографістів?
У короткому ФБ-листуванні з головою Держкіна Пилипом Іллєнком, керманич поремствував, що немає ніяких адміністративних важелів чи механізмів впливу у цій ситуації. Може і так. Але це зовсім не привід сидіти склавши руки і не діяти. Точніше протидіяти.
По-перше, керівникові можна було звернутися до СБУ – щоби там дали оцінку діяльності саші. У нас, Слава Богу, діє заборона на показ фільмів, що прославляють силові структури країни-окупанта.
То що, показувати не можна, а знімати про них кіно для ворога – будь ласка?
По-друге, варто було провести спеціальний брифінг, на якому викласти свою позицію – як голови Держкомітета, так і громадянина. Залучити колег-кінематографістів, звернутися до професійної спільноти із закликом про відмову від будь-якої співпраці з сашею.
Тобто спробувати створити атмосферу остракізму і нульової толеранції до режисера. Зробити його постать токсичною. Послати чіткий сигнал.
Якби це було зроблено, то кінокоманди перед тим, як подаватися на пітчинг Держкіна, серйозно б замислилися, чи варто це робити за участю саши кирієнка. Бо від нього смердить, він своєю присутністю псує справу і може зарубити проект.
Але для цього треба бути патріотом (не кажучи вже націоналістом) не номінально, а ментально.
Відтак саша кирієнко і досі – шанована особа, чиїй кар’єрі нічого не загрожує, скільки б кривавих рублів він не отримав в росії. Бо всі мовчать. Всі, крім мене.
А я всього лише фіналіст конкурсу сценаріїв «Своє кіно-3» (роботи «Замкунтий простір» і «Обіцяю»: http://screenplay.com.ua/screenplays/?id=1027) та володар спеціальних відзнак Національної Спілки Кінематографістів України та продюсерського журі фестивалю сценарної майстерності «Кіноскрипт-V» http://screenplay.com.ua/plot/?id=1755 (короткометражна драма «Доброволець»: http://screenplay.com.ua/screenplays/?id=983). Всі три сценарії присвячені тематиці АТО.
То хто я у порівнянні з вами – метрами, правда? Що моє, простолюдина, слово проти вашого ясновельможного мовчання?
Це колаборант саша має бути успішним в Україні з і своїм «преступлением», а не я зі своїми АТОшниками, добровольцями. Такому як саша у нас шана і відкриті двері всюди, а мені – тільки дипломи і відзнаки. Але не фінансування екранізації. Це саша виграватиме державні пітчинги, а не я.
Хоча я і сценарист-аматор, але на відміну від вас – знаних і заможних митців – маю ГІДНІСТЬ. І людську, і громадянську, і національну. "Майданутий" я на всю голову. Невиліковно.
Не можу так легко як у вас виходить стерпіти колаборацію. Очевидну, відверту, класичну. Бо якщо для вас понад усе кіно, то для мене – Україна. І українське кіно. Зроблене українцями і для українців. А не манкуртами для безбатченків.
Ви, митці, таких толеруєте, а я ні. Не маю і не матиму у своєму активі золотих дзиг, оленів, дюків, але я свідомий того, в якій країні живу, хто я і що. Ви свою совість промовчали, свою гідність, свою українськість.
Ніяки ви не патріоти. Ви ділки, що заробляєте на кіні. Ви всі «шефіри» незалежно від прізвищ і національностей. У вас вона одна – малороси!
P.S. Надсилаю цей текст електронкою і звичайною поштою до Держкіна. Хоча й пречудово знаю, що навіть якщо і буде якась реакція, то така, про яку вже написав: "а що ми можемо зробити?". І справді - нічого. Тільки зітхати і руками розводити. Такі ви керманичі. Ледь не написав "срані".
/Цей текст після розміщення у моєму блозі на "Сценарній Майстерні" був видалений редактором сайту - головою правління Української кіноакадемії Володимиром Войтенком. Закон Омерти в дії/
Від гібридного кіна до гібридного глядача
http://screenplay.com.ua/blog/?id=595
Хто гірший: МАRUV чи Саша Кирієнко?
http://screenplay.com.ua/blog/?id=591
"Преступление": український режисер знімає у Калінінграді кіно про російських слідчих для "России-1"
http://screenplay.com.ua/blog/?id=590