Як розпізнати фейкові новини?

Сьогодні, в епоху пост-правди та неймовірної кількості інформації, яку ми вживаємо щодня, фейки стали невід’ємною частиною кожної стрічки новин.

Сьогодні, в епоху пост-правди та неймовірної кількості інформації, яку ми вживаємо щодня, фейки стали невід’ємною частиною кожної стрічки новин. Автори контенту все більш успішно та витончено обманюють людей. А соціальні медіа швидко поширюють дезінформацію.

Розповсюдження фейків є вкрай небезпечним. За допомогою фейкових новин можна не лише маніпулювати думкою людей, але й розв’язати війну!

Тож медіаграмотність, свідоме споживання та поширення інформації – необхідність для кожного. Отже, як захистити себе та свій інформаційний простір від засилля фейків?

Спочатку давайте розберемось, які саме типи публікацій та прийоми використовуються для створення фейків. Розуміючи принципи, за якими нас намагаються дезінформувати, нам буде простіше захиститися від цього.

Як створюють фейки та маніпулюють нашою думкою?

- Пропаганда присутня в нашому житті щодня та має єдину мету – керувати думкою суспільства. Реклама пропагує не лише товари, послуги й торгові марки, але й певний спосіб життя. Новини розповідають, який політик є поганим, який – не дуже, а який – навіть, навпаки, дуже хорошим. Яка країна є агресором, а яка – жертвою. Чому у нас все дуже добре, або навпаки – все погано. Або про те, що у нас все погано – але в інших ще гірше.

Пропаганду найчастіше використовують уряди, корпорації, некомерційні та комерційні організації для управління цінностями, ставленням до них і навіть знаннями.

- Заклики до емоцій

Новини такого типу закликають до людських цінностей, глибоких та сильних емоцій (захоплення, гнів, печаль, розчарування) і через них керують нашою свідомістю.

- Упереджені новини

Це однобічне трактування інформації та особиста інтерпретація подій. Коли ви бачите, що автор явно схиляє вас до свого ставлення – це привід замислитись. Професійні та чесні журналісти мають просто висвітлювати події без оцінки, або ж оцінювати їх з різних боків.

- Теорії змови

Такі теорії відхиляють думки авторитетних експертів, а аргументи, які спростовують змову, розглядаються, як додатковий доказ змови.

- Псевдонаука

Чарівні ліки, анти-вакцинація, лікування раку гомеопатією та інші абсурдні речі видають за реальні наукові дослідження з перебільшеними або помилковими твердженнями. Для правдоподібності додають якомога більше слів з наукової або схожої з нею лексики.

- Клікбейти

Це привабливі, сенсаційні заголовки для залучення уваги, часто з використанням великих літер, знаків оклику та емодзі. Контент часто не відповідає назві.

- Сатира

Гумор та сатира, які деякі люди, на жаль, сприймають за істину.

- Напівправда – поєднання фактичного, фейкового, помилкового або частково помилкового контенту.

- Фальшивки – повністю сфабрикований контент, що поширюється навмисно. Є така «партизанська» тактика, широко розповсюджена в маркетингу та політиці: коментарі та відгуки нібито від справжніх людей, а насправді – від фейкових акаунтів або ботів.

- Фінансово-політичний тиск

Всім відомо, що більш за все брешуть політики. Проплачені канали та спонсоровані газети не можуть погано говорити про тих, хто платить їм гроші.

Як відрізнити справжню новину та захистити себе від епідемії фейків?

Facebook та авторитетне німецьке видання Deutsche Welle, яке бореться з фейками, дали 10 слушних порад.

1. Будьте уважні до заголовків. Фейкові новини часто мають яскраві назви, написані великими літерами зі знаками оклику. Якщо заголовок здається вам неймовірним, то, швидше за все, так воно і є.

2. Придивіться до адреси URL. Обов'язково перевірте назву ЗМІ: для розкрутки чуток часто створюють копії відомих сторінок або сайтів. Від оригіналів вони можуть відрізнятися парою літер у веб-адресі або доменом – такі деталі легко не помітити.

Наприклад, один з найвідоміших фейків британського видання The Guardian відрізнявся одним-єдиним символом в URL: латинську "i" просто замінили на схожу букву "ı" з турецького алфавіту. За повідомленням BBC, саме цей фальшивий сайт опублікував неіснуюче інтерв'ю з колишнім главою британської розвідслужби Джоном Скарлетт, яке потім процитували ще кілька видань. Сайт був стилізований під оригінал, а під статтею стояло ім'я справжнього журналіста The Guardian. Такий фейк непросто розпізнати з першого погляду. Будьте уважні!

3. Перевіряйте джерела. Переконайтеся, що новину розмістило видання, якому ви довіряєте. Якщо матеріал написаний невідомою організацією, почитайте про неї. Як правило, на сайтах інтернет-видань є вкладка «Редакція» або «Про нас». Звичайно, довіряти новині можна більше, якщо її опублікували одразу декілька великих ЗМІ.

Але навіть у відомих виданнях іноді з'являється неточна інформація або невірне трактування подій. Перевірте, кого цитують автори повідомлення. У хорошому журналістському матеріалі має бути як мінімум два джерела: інформаційні агентства та свідки подій. В новині згадують організації, політиків, публічних особистостей? Тоді варто зайти на їх сайти або профілі в соцмережах. Нерідко офіційні рішення або коментарі публікуються і там. Підозріло, якщо всі джерела інформації анонімні, не вказані взагалі або ховаються під фразами «стало відомо».

Критично оцінюйте інформацію і не довіряйте новини тільки тому, що інші користувачі лайкнули та перепостили її в соцмережах. Пам’ятайте, що фейки поширюються у соцмережах у 6 разів швидше за правду!

4. Слідкуйте за помилками. Багато фейкових сайтів допускають грубі помилки в орфографії та пунктуації.

5. Уважно придивіться до фото та відео контенту. Фейкові новини містять підроблені фотографії та відео. Іноді фото можуть бути справжніми, але вирваними з контексту – неактуальні, зроблені в іншому місті, тощо. Визначити це можна, знайшовши оригінал фото (зазвичай він кращої якості, ніж його копії): коли і де він був вперше опублікований?

Спробуйте пошукати картинку в інтернеті, щоб перевірити її справжність. Наприклад, через Google зображення.

6. Звертайте увагу на дати – дату публікації і ті дати, про які йдеться в новині. Багато фейкових новин не мають дати публікації і пишуть про події, яких ніколи не відбувалося.

7. Перевіряйте, від чого відштовхується автор. Якщо не вказані джерела інформації або наводяться дослідження неназваних експертів – це ознака фейкової новини.

8. Пошукайте таку ж новину в інших виданнях. Якщо такої новини немає більше ніде, то, швидше за все, ця інформація фейкова. Якщо про подію повідомили декілька видань, яким ви довіряєте, то така новина, найімовірніше, справжня.

9. А, може, це жарт? Зверніть увагу на тон написання матеріалу, можливо – це лише гумор. В епоху Twitter кожен може стати комедіантом або вважати себе таким. І це призводить до плутанини. Якщо історія здається дуже дивною, щоб бути правдою, переконайтеся, чи не сатира це.

Також перевірте, чи новина не написана на одному з сайтів на кшталт theonoin.com або uareview.com, які спеціалізуються лише на фейкових новинах. Ці видання не приховують того, що публікують лише фейки, але опис багато хто не читає.

10. Будьте пильні. Навіть перевірені джерела можуть помилятися. Ставтеся критично до того, що читаєте, і діліться тільки достовірною, на вашу думку, інформацією. Факти, на відміну від фейків, рідше стають вірусними. Брехня поширюється швидше.

Після того, як заголовок, відео або мем поширилися тисячі разів – вони стають ще більш достовірним в очах людей. Замість того, щоб критично оцінювати контент, люди часто діляться такими фейковими новинами. Це відбувається тому, що їм подобається посил статті або новина транслює їх власні упередження, через те, що заголовок провокаційний або просто тому, що ВСІ так роблять. Важливо пам'ятати, що жоден з цих мотивів не гарантує точність.

Діліться з обережністю – особливо, якщо вас читає велика кількість людей!

Більше інформації можна дізнатися на сайті арт-проекту ARTEFACT, що спрямований на підвищення рівня медіаграмотності суспільства. Це арт-проект за участю міжнародних та українських митців, що єднає медіа, digital та арт. Він присвячений актуальній проблемі маніпулювання інформацією, фейкових новин, пост-правди та має за мету звернути увагу суспільства на необхідність свідомого споживання та поширення інформації, та підвищити медіаграмотність суспільства. Проект реалізується за підтримки Українського культурного фонду та за сприяння Державного агентства України з управління зоною відчуження.