Важкий текст для тих хто звик читати жовте!
Ідея можливих світів найбільш часто приписується Готфріду Лейбніцу, який говорив про можливі світи як ідеї в розумі Бога і використовував поняття стверджування, що наш світ насправді повинен бути «найкращим з усіх можливих світів». стверджував, що, навпаки наш світ повинен бути найгіршим з усіх можливих світів, тому що якби це було тільки трохи гірше, він не міг би продовжувати існувати. Семантика модальної логіки була вперше введена в роботі кінця 1950-х років Сола Крипкая і його колег. Заява в модальній логіці, що може, як кажуть, бути правдою, принаймні, одного можливого світу; твердження, що необхідні, як кажуть, щоб бути правдою у всіх можливих світах.
З цього роботи, теорія можливих світів стала центральною частиною багатьох філософських розробок, починаючи з 1960-х років — в тому числі, найбільш відомий, аналіз контрафактивними умовними з точки зору «поруч можливих світів», розроблений Девідом Льюїсом і Робертом Stalnaker. При такому аналізі, коли ми говоримо про те, що станеться, якщо деякий набір умов було так, правда наших претензій визначається тим, що вірно в найближчому можливому світі (або безліч найближчих можливих світів), де отримано умови. (Можливий світ W1 називається поруч з іншого можливий світ W2 щодо R в тій мірі, що одні й ті ж речі відбуваються в W1 і W2 щодо R, тим більше різниця відбувається в двох можливих світів в певному відношенні, . «надалі вони один від одного в цьому відношенні» Розглянемо умовне покарання: «Якщо Джордж Буш не став президентом США в 2001 році, то Альберт Гор стане.» Вирок буде прийнято, щоб висловити твердження, яке можна було б перефразувати наступним чином: "У всіх найближчих світах нашого реального світу (найближчий у відповідних відносинах), де Джордж Буш не став президентом США в 2001 році, Альберт Гор став президент США замість нього)". І на цій інтерпретації пропозиції, якщо є кілька найближчих світів реального світу (найближчий у відповідних відносинах), де Джордж Буш не став президентом, але Альберт Гор став, то вимога виражається цим контрфактіческіх була б помилковою.
Сьогодні можливі світи відіграють центральну роль у багатьох дискусіях у філософії, в тому числі особливі дебати щодо зомбі, і фізикалізм і supervenience в філософії свідомості. Багато дискусії в філософії релігії були пробуджені шляхом використання можливих світів. Інтенсивні дебати також виникли по онтологічному статусу можливих світів, спровокованого особливо оборони Девіда Льюїса модального реалізму, вчені, що говорити про «можливі світи» найкраще пояснюють з точки зору незліченності, реально існуючі світи за межами тієї, в якій ми живемо. Основне питання полягає в наступному: за умови, що модальна логіка працює, і що деякі з можливих світів семантика для модальної логіки є правильними, що має бути вірно в світі, і тільки те, що ці можливі світи, які пробігають в нашій інтерпретації модальних заяв? Льюїс стверджував, що те, що пробігають реальні, конкретні світи, які існують так же, як однозначно, як наш фактичний світ існує, але відрізняються від реального світу, просто стоячи в будь-яких просторових, тимчасових, або причинно-наслідкових зв'язків з реальним світом. (На рахунку Льюїса, єдиний «спеціальний» майно, що фактичний світ є реляційним:., (що ми в ньому). Це вчені називають «індексовані актуальності»: «фактичний» є лише індексальний термін, як «і», «тут».) Інші, такі як Роберт Адамс і Вільям Lycan, відкидають картину Льюїса, як метафізично екстравагантні, і запропонувати на його місце інтерпретацію можливих світів як послідовних, максимально повних комплектних описів або пропозицій про світ, так що «можливий світ» був задуманий як повний опис шляху світ міг би бути — а не мир. (Льюїс описує свою позицію, і подібні позиції, такі як ті виступають Плантінга і Пітер Форрест, як «ерзац модальний реалізм», стверджуючи, що подібні теорії намагаються отримати перевагу можливих світів семантики для модальних логік « дешеві», але що вони в кінцевому рахунку, не в змозі забезпечити адекватне пояснення.) Сол Крипкая, в Іменування і необхідність, прийняв явну проблему з використанням Льюїса можливих світів семантики, і захищав облік можливих світів, як чисто формальних (логічних) сутностей, а не як реально існуючих світів або в вигляді безлічі пропозицій або описів.
Теорія можливості світів в літературознавстві використовує поняття через можливість світової логіки і застосовує їх у світи, які створюються з вигаданих текстів, у вигаданому всесвіті. Зокрема, теорія можлива, світ являє собою корисний словник і концептуальні рамки, за допомогою яких можна описати такі світи. Проте, літературний світ являє собою особливий тип можливого світу, відмінного від можливих світів в логіці. Це тому, що літературний текст знаходить свою власну систему модальності, що складається з реальних світів (фактичні події) і можливих світів (щодо ситуацій). У художній літературі, принцип одночасності, вона простягається, щоб покрити розмірні аспекти, коли передбачається, що два або більше фізичних об'єктів, реальності, сприйняття і об'єкти нематеріальної, можуть співіснувати в одному просторі-часі. Таким чином, літературний всесвіт надає автономію багато в чому таким же чином, як і реальної всесвіту.
Літературні критики, такі як Марі-Лор Райан, Любомир Doležel і Томаса Павла, використовували можливі світи теорії для вирішення понять літературної істини, її природи, і відносини між вигаданих світів і реальності. Taxonomies вигаданих можливості також були запропоновані, де ймовірність вигаданого світу оцінюється. Rein Рауд поширив цей підхід на «культурні» світи, порівнюючи можливі світи до конкретних конструкцій реальності різних культур. Теорія можливого світу також використовується в нарратології, яка розділяє певний текст на складові його світи, можливі і фактичні. При такому підході, модальний структура художнього тексту аналізується в зв'язку з його описової і тематичної проблем.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.