Інтерв`ю з середнім пальцем

Фейлетон на тему революційного настрою пересічного українця

Раптове підняття цін за проживання у гуртожитках одного зі столичних університетів викликало цілу низку загальностудентських обурень. За останні шість місяців рівень оплати зріс майже упʹятеро. Несподівана паніка швидко переросла у хвилю скандалів. Коли керівництво університету такими своїми діями замахнулося на найбільше студентське достоїнство – стипендію – ціла когорта відчайдухів просто не витримала і оголосила рішучий протест проти нововведень. Серед них, зокрема, був і відомий у широких колах культурний і суспільний діяч – палець, на прізвисько Середній, правої руки студента Віті Морозова.

-                     Говорять, що ви єдиний з пальців правої руки, хто насмілився висловити рішучий і категоричний протест проти несправедливих новоухвалених постанов?

-                     Ви знаєте, дійсно, у цій складній ситуації спочатку лише я спромігся на сміливість встати з колін, повністю розігнути спину і відверто заявити цим підлим корупціонерам: «Ні грабунку студентів у найпрестижнішому університеті країни!» У нас пальців уже давно зникло бажання виколупувати усяке сміття з-під будь-якої частини тіла нашого немитого і неголеного громадсько-державного обʹєднання на ймення «Україна». Досить, нарешті ми протестуємо. Нещодавно було утворено коаліцію з трьох головних пальців правої руки: мене – Середнього, а також Великого та Вказівного. У відповідь на інформацію про те, що тепер у місяць за проживання у гуртожитку доведеться викласти третю частину стипендії нами було проведено миттєву акцію протесту.

-                     Як ви думаєте, чи зверне увагу на ваші активні дії керівництво університету і яку його реакцію слід очікувати.

-                     Звичайно, увагу звернуть. Інше питання, чи вистачить у них сміливості відреагувати чесно і гідно. Максимум чого ми можемо очікувати – якихось дій, що будуть подібними нашій останній акції протесту. У будь-якому випадку, репресій ми не боїмося. Про це нехай думають нирки, голова і ребра. Ми не можемо нести відповідальність за усі верстви студентського тіла.

-                     Поки що усі ваші дії носять мирний характер. Чи є можливість того, що мирні маніпуляції переростуть у відкритий фізичний конфлікт?

-                     Ви знаєте, ми уже якось думали над цим питанням. Тут як ніде і ніколи необхідна неабияка консолідація пальців правої руки, а також активна підтримка з боку лівої. Не завадило б і втручання обох ніг, а то й голови. Одним словом, над таким варіантом розвитку подій ми ще будемо працювати. Поки що не вдається здолати внутрішньоорганізмовий опір нирок. Ще відчувається глибокий вплив постколоніального мислення на страх бути відбитими.

-                     Пальці лівої руки сьогодні отримували квитанцію про сплату за проживання в гутрожитку. Чи не є це зрадою на вашу думку?

-                     Тут явно відзначилося бажання одного місця (яке краще не називати) ночувати в теплі і на мʹякенькому. Причина не у корупції, на жаль, бо тоді можна було б зробити хоч щось. Причина у характері, у вродженій рисі, що перейшла у спадок скоріш за все від загальнонародного менталітету. Скільки разів ми не відмивали це місце від бруду, воно все одно знаходило спосіб вимазатись. Очевидно, це просто такий тип суспільних діячів, які звикли на всі проблеми в країні реагувати однозначно – голосними звуками. Звідси бруд від власної бездієвості.

-                     І останнє – наскільки вагомих результатів ви очікуєте від вашої боротьби, незалежно від реакції влади?

-                     Особисто я, Середній палець правої руки – на багато і не сподіваюсь. Така вже моя місія – час від часу випрямлятись, доки інші на колінах, і виконувати свій суспільний обовʹязок. Про результат нехай більше думають інші. Моя ж кінцева мета – залишитися вільним, незламаним і, по можливості, чистим.