Що таке культура?

Міркування про культуру в Україні

У абсолютній культурі в Україні живе не так багато людей – близько чотирьохсот. З них майже триста це жителі села «Культура» на Дніпропетровщині, решта – населеного пункту з такою ж назвою на Донеччині. Отож не сперечаймось – саме схід України у нас є найкультурнішим. Обідно, але, зрештою, мова не зовсім про це: не про Донецьк і всякі там інтеграції. Про них говорити без матюків вже некультурно. Та і президента чіпати грішно. «Терором нічого поробити з твариною не можна, на якій би ступені розвитку вона ні стояла» - констатував колись киянин Булгаков.

Традиційно вважається, нібито спочатку нація розвивається економічно, годує себе трохи, а решту, тобто надлишок, вкладає у свій  культурний розвиток. Спочатку хліба – потім видовищ. Насправді ж усе дзеркально навпаки. Невеличка купка еліти штовхає у спину ледачий народ, постійно повторюючи: «Рібята, так жить нізя». Народ звичайно їх не слухає, інколи спалює, інколи милує і просто розстрілює, але в кінці кінців хлопці чухають потилиці і починають потроху розуміти, що трактор потужніший за коня і не гадить де попало, що вміти читати це краще, ніж вміти курити, що діти їхні, коли вони сантєхніки після ПТУ, то навряд чи дадуть престарілому батькові на старості десять гривень на пачку цигарок. А тому: «Розруха не в клозетах, а в головах»,- як же не згадати тут сердечно-судинну хірургію професора Преображенського. Хоча, коли в головах як в клозетах – усякого, – то можна і заперечувати, бо, як списав сучасний український поет: «Битіє опреділяє сознаніє». Так оте саме «сознаніє», здається мені, і визначає культуру нашу. У країні, де одного з найпопулярніших політиків усе життя били в голову, а потім вибрали до парламенту, ще й у якості лідера, виловити свідомих не так то просто. І взагалі, з головами у нас суттєві проблеми – то з них шапки цуплять у тих же клозетах, то найсміливіші з них взагалі безслідно зникають. І країна наша з відсутністю сильної культурної еліти теж нагадує вершника без голови. Штовхати у спину нас нікому. Барикади зі снігу це всього лиш красива і сумна метафора.

                                                                  Олександр Соловій, Єгор Трошкін