Затріщали корупційні оселедці і у письменників

Не пишеться, не видається митцям, поки є залишки майна, замлі у творчої спілки...

    Здавалося б, особисто мені нині можна було б радіти і вихвалятися вмінням передбачати ситуацію: п’ятнадцять місяців тому, я фактично єдиний на з’їзді письменників України (29 листопада 2014 року), не зважаючи на гучні протести в президії і в залі,   виступив з трибуни проти обрання головою Національної спілки письменників України (НСПУ) Михайла Сидоржевського. Бо не бачив у ньому лідера. Навіть не хочеться вертатися подумки у той час безчесної змови і підленького «договорняку», з допомогою якого цей панич прийшов до влади, кому цікаво, як усе відбувалося насправді читайте тут . Більш важливо, що нині є. А є ось таке. У спілці повний розкол, підозрілива ворожнеча у кожному кабінеті і коридорі. Ті, хто пронесли МС у красний кут, висвятили його на буцімто вождя краснописьменства, згодом побачили, що це аж ніяк не розсудливий сучасний керманич, модерний менеджер, фасонний управлінець, під кого він активно себе чистив до того, а на ділі банальний, задрипаний радянський апаратник, проти образу якого він начебто боровся і в Народному Русі, і в газетній роботі.

         Справді, таке іноді побутує серед людей, коли сам лікар стає рознощиком зарази. Більше того, пан Сидоржевський, всівшись у крісло під образи, де завжди дивовижною скромністю, порядністю, людяністю, а головне, розумом відзначалися стерники-керманичі Спілки Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик так загнув кирпу, що в пору вже перейменовувати його в нікчемного Ким Чен Ира з Банкової, 2.  І така метаморфоза буде вельми справедливою.

Нехай би вже творив цю чудноту цей дивак у якомусь там будівельному тресті, чи в аптечному управлінні. А це ж, даруйте, вершиться у храмі головного інтелектуального Божества – літературному. Не маючи ні єдиного балу заслуг в творчому процесі, сей вельможний пан повчає всіх і все. Ну, самодур на воєводстві – інакше й не скажеш. Бо ж тут, що не письменник – ходячий геній в своїй самооцінці, а він збере їх, і годинами самовпевнено читає мораль. Ще й відверто насаджує химерну атмосферу незрівнянної компартійної мудрості першої особи. Того й дивись, дехто зі старших вже почне його називати микитою сергійовичем чи леонідом іллічем. Молодші, напевне, самим рошеном панамовичем ліпецьким.

Це призвело до того, що проти голови Національної спілки ополчилися секретарі НСПУ, члени правління. Дехто, як мудрий і благочинний Іван Малкович склав привселюдно з себе повноваження старшого письменницького пастуха, себто члена правління НСПУ. Власне, саме Сидоржевським приведена команда в тихий і вельми примітний особняк у центрі Києва на Банкову, 2 почала розбігатися. Бо виявилося, що за ширмою словоблуддя з перших днів опанування головним постом у НСПУ, де залишилися ще масні шматки гуртової спілчанської землі і власності, тривала тонка щурача робота з таємного, непомірного збагачення окремих діячів. Що називається, прийшли начебто нові люди, а на повірку виявилося – все з тими ж липкими руками до колективного добра. Як якась кара Божа для нашої чесної землі та трудового нашого народу!

Про таке, принаймні, заявляє частина вождів-правителів Національної спілки (секретарі НСПУ), підкреслюючи, що голова М. Сидоржевський, головний бухгалтер і юрист… У тім, про це детальніше читайте тут – «Спілка письменників України не може порвати з давньою корупційною традицією».

                Відтак, як не боляче казати, наше святилище – Національна спілка письменників ось уже два місяці немовби той розбурханий і покалічений Еквадор чи японський острів Кюсю у сейсмічній дії підземних стихій. Одні люди прагнуть перевірки наявності об’єктів власності, землі, прозорості дій у стосунках з орендаторами, інші вважають, що це не що інше, як справжній замах на цілісність громадської організації, живучи вже, либонь, за лиходійним принципом: Спілка – це Я. Нарешті здійснюються якісь перевірки, спробунки. Починаються запаморочливі діалоги за тривіальним принципом: а де гроші, Зіно? Тут знову всі діляться на «своїх» і «чужих», але вже за іншою домінантою. П’ятнадцять місяців, не забуваймо, команда ділила кошти. Декому явно довелося «чорне» називати «білим», позаяк за все розраховано…

Тому, друзі, читачі, не дивуйтесь, що в час незвичайних потрясінь для України, письменники зі своїм штабом виявилися не на передовій ідеологічної боротьби з зовнішніми ворогами, зокрема, проти омосковлення нашої держави, у них свій внутрішній фронт. І що найстрашніше, сірість, здається, впіймана на підлості, здаватись і не збирається.

Тому боротьба не завершується. Молоді сили НСПУ готові довести справу до логічного кінця.

22 квітня ц.р., о 12:00, у Музеї-архіві українського самвидаву (видавництво "Смолоскип") за адресою: вулиця Межигірська, 21, відбудеться прес-конференція на тему: «Корупційний скандал у Національній спілці письменників України».

Суть майбутньої розмови така. У Національній спілці письменників України відбулося скандальне засідання правління НСПУ зі звітом ревізійної комісії НСПУ, в якому голова організації Михайло Сидоржевський і головний бухгалтер Віра Саламаха звинувачені в неефективному використанні спілчанського майна та чисельних порушеннях фінансово-господарської діяльності. Спікери події: голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко; секретар НСПУ, керівник кабінету молодого автора Леся Мудрак; член НСПУ, Бу-Ба-Біст, поет Віктор Неборак; секретар ревізійної комісії НСПУ, поет Наталя Клименко.

Приходьте, друзі. Письменникам потрібна ваша допомога.