Ведмежатко, яке мріяло побачити перший сніг

Казка

 Осінь... Пташки, розгорнувши крила, збиаються летіти у вирій. А жителі лісу почали підготовку до зими. Білочки збирають жолуді та горішки, їжачки - яблука та гриби. Жителі лісу знають, якою лютою може бути зима. Ведмедикова хатина прикрашена гілочками ялини. Підлога устелена снігом. Мама-ведмедиця вправно готується до зими. У неї багато малини та меду, тому що мале ведмежатко, ну, дуже полюбляє солодке. Вона має також і запаси суниць та грибів, бо для запасливої господині зима привітна. Холодний день. Уже мимоволі пролітають перші снижинки, наближається зима. Усі ведмеді готуються до зимового сну. І мама-ведмедиця теж укладає свого синочка спати: "Гарних і добрих снів, моє янголятко, ти напвіть не помітиш, як прокинешься, а вже й весна..." - "Не хочу я спати, весна мені набридла! Мамо, я хочу побачити перший сніг, ну, будь ласка!"- "Синку, це неможливо, ми лягаємо кожної зими спати і прокидаємось лише весною, коли пригріє сонечко, так завжди було і буде!"- "Не буду я спати, нехай ті старі ведмеді живуть так, як було, а я не буду і все!"Як мама не намагалася приспати синочка, нічого не виходило, лише на декілька хвилин засинав, але йому снився жовтий-прежовтий сніг, від цього він прокидався і швидко вибігав надвір.  Різдвяний вечір. Білочки катаються на ковзанах навкруги ялинки. Мама-ведмедиця не тямить себе від щастя. Її ведмежатко на диво заснуло, їй не має більше про що хвилюватися. Яскравий ведмедиків сон нагадував казку, усе було сповнено чудес і жовтого снігу, адже він ніколи його не бачив і гадав, що сніг - це мед, дуже багато меду. Від цього снігу він прокинувся."Сніг, сніг!" - закричавши, він вибіг надвір. Від побаченого ц ведмедика накотилися сльози: "Мамо, а що: сніг - це не мед?" - схлипнув він. - "Ні, синочку, це вода, яка сніжинками злітає з хмаринки на землю!"