Текст як продукт журналістської творчості

текст та його вплив

Продуктом журналістської творчості є текст, який носить характер системного утворення. Він може бути представлений як продукт і засіб реалізації комунікативного завдання - встановити контакт між адресантом (автором) і адресатом (читачами). Ефективність журналістського тексту безпосередньо залежить від його включеності в практичну сферу, в контекст розвитку суспільної свідомості. Аудиторію слід було б охарактеризувати як «невизначено численну й якісно неоднорідну групу людей, що вступають у взаємодію зі ЗМІ» .

Документальна природа журналістських повідомлень дозволяє зробити висновок про об'єктивність як головної характеристиці журналістського тексту. Преса більш схильна до розвитку розумової, аналітичної діяльності, ніж інші ЗМІ. Цінність будь-якої інформації може зменшуватися в залежності, наприклад, від «старіння» повідомлення. перевіреність і багаторазовість використання інформації ми відносимо до її динамічними властивостями.

Тиражовані в часі і просторі журналістські тексти включені в єдину систему регулярного інформаційного обслуговування населення. Система інформаційного обслуговування тим ефективніше, чим більше враховуються інформаційні потреби аудиторії.

Як слово наше відгукнеться? ..

Інформація має властивість управління. У цьому її сутність: вона - «керуюча зв'язок» і завжди діє як сигнал до зміни поведінки об'єкта, оскільки несе в собі відомості про зміну його середовища.

Журналістський текст несе в собі особливий вид інформації - журналістську інформацію. Вона характеризується комплексом властивостей, що викликають певні типи реакцій на публікації. Таких типів зафіксовано три:

♦ реакції залучення - Дії (зовнішні чи внутрішні), в яких виявляє себе ставлення одержувача інформації до описуваних реалій;

♦ реакції виконання - Дії, що являють собою безпосереднє здійснення рекомендацій або варіантів поведінки, пропонованих журналістським текстом;

♦ реакції соціальної гарантії - Дії (готовність до дій), в яких проявляється відповідальність певних соціальних сил за необхідні наслідки публікації.

Є так само комплекс властивостей інформації, здатний викликати реакції на журналістські матеріали.

По-перше, журналістська інформація характеризується загальним для всієї інформації властивістю дійсності: будучи

втіленням зв'язку людини з навколишнім світом, вона одночасно є об'єктивно необхідний дійсний інструмент впливу на цей світ.

По-друге, журналістської інформації притаманне загальна властивість всієї масової інформації - універсальність. Складається воно в тому, що ця інформація «спрацьовує» далеко за межами окремих ситуацій, викликаючи прискорення або гальмування соціальних процесів.

Третя властивість журналістської інформації притаманне саме їй, є її специфічною рисою: вона відзначена ідеолого-етичної спрямованістю, тобто здатністю з тією чи іншою мірою імперативності поставити адресата інформації перед вибором власної лінії поведінки (відносини) в контексті відповідних ідеолого-етичних цінностей, зокрема, уявлень про добро і зло, благо і сенс життя.

Дезінформація - це не відсутність інформації. Це особливий тип інформації, сутність якої полягає в тому, що в силу неадекватності текстів вона створює в аудиторії помилкову систему орієнтацій, формує невірну картину дійсності, спотворені цінності і цілі. Сформована таким чином невірне свідомість у свою чергу породжує неадекватні прагнення і форми поведінки, що відповідають цілям дезінформатор.

Не залежно від жанру, що направляє, підказує характер робочої ідеї журналістського твору завжди зберігається, виступаючи як її стійкий ознака.

В останнє десятиліття розширився коло проблем; стали відбиватися зони дійсності, колись закриті для журналістики, змінився підхід до відтворення конкретних реальних ситуацій.

Процеси демократизації в нашій країні, орієнтація на плюралізм поглядів, думок, форм власності та організації поставили журналістський твір в контекст нових суспільних очікувань. Відгукуючись на них, журналістика повинна була:

♦ різко поліпшити інформування суспільства про події, відбуваються в усіх сферах дійсності (включаючи такі, про які раніше взагалі не було мови, скажімо, життя церкви), про діяльність всіх без винятку соціальних інститутів (у тому числі тих, що колись були офіційно закриті для преси, наприклад, органи державної безпеки);

♦ покласти на себе обов'язки громадського контролера за діяльністю владних структур і одночасно прийняти посильну участь у пробудженні творчої енергії, підприємливості, активності членів суспільства;

♦ перейти від жорстко спрямованого впливу на масову свідомість до створення можливості для самостійних духовних пошуків членів суспільства і стимулювати ці пошуки;

♦ забезпечити можливість вільного висловлення різних думок;

♦ збільшити посередницькі зусилля в процесах масового спілкування, спрямованих на реалізацію міждержавних, міжнаціональних, міжінституційних, міжгрупових, міжособистісних контактів, створюючи умови для зміцнення взаємодії, співробітництва, взаємодопомоги на всіх рівнях.