На сцені Криворізького театру імені Шевченка – «Король Лір»

В останній день січня криворіжці отримали воістину дорогоцінний подарунок: міський академічний театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка представив на суд глядачів виставу за однойменною п’єсою Вільяма Шекспіра «Король Лір», режисер-постановник Михайло Мельников.

Трагічна історія про занепад країни, що стався через підміну благородства - честолюбством, щирості – сліпою покірливістю, людяності – бездушністю, і як наслідок - знищення сімейних цінностей, руйнування особистостей, викликала неабиякий інтерес: прем’єрний показ відбувся з повним аншлагом. П’єса, написана Вільямом Шекспіром у 1606 році, знайшла відгук у сьогоденні: в антрактах серед глядачів чулися обговорення побаченого : «Все, як зараз… Що змінилося..?»  

Акторська гра була настільки емоційною, реалістично-відвертою, що у присутніх в залі на очах блищали сльози. Володимир Бездомніков, виконавець головної ролі, створив дуже виразний, немов змальований художником з натури, образ короля Ліра. На початку вистави розкуті пози, поривчасті жести, яскраво виражене небажання рахуватися ні з чим і ні з ким, підкреслено зверхній вираз обличчя  малюють короля-деспота, який тільки себе вважає всемогутнім, воля його  - непорушна, закон для всіх. Через деякий час, завдяки обставинам, що примусили на собі відчути біль приниження, нужденність та безправність, - це людина, яка починає розуміти: все, що сталося, сталося завдяки йому, завдяки устрою в країні, ним же і сформованому. Усвідомлення реальності приходить, але розум не витримує, та й для короля надто пізно, він втратив все.

Три години, три дії сприймаються на одному диханні. Всупереч прогнозам, вистава не викликає відчуття безнадії та пригнічення. Добре підібраний склад молодих акторів вніс такий шквал нервової напруги, видав такий потужний вир емоцій,  що уява навіть непідготовленого глядача без зусиль домальовує картини. Кипіння пристрастей посилює і спрощує сприйняття віршованого тексту п’єси.  Кожна роль – дбайливо відпрацьований матеріал. Навіть персонаж другого плану блазень, якого актор Нікіта Блюдо грає, здається, майже на межі емоційних можливостей, вдало застосовуючи елементи пластики, -  якнайбільше підкреслює вірність, гідність, честь, стає по вагомості  чи не на один щабель з образом короля Ліра.

Успіх спектаклю  перевершив усі сподівання. Але це - не випадковість, це результат підвищення рівня професійної планки, яку для себе встановив колектив  театру імені Шевченка. Самовіддана праця молодих акторів, помножена на досвід акторів старшого покоління, плюс цікава постановка створюють те саме відчуття спільного тріумфу, що охоплює і акторів, і глядачів кожного разу, як вистава отримує перші оплески, перше визнання.

Для артиста будь-якого професійного рівня, звання, віку дуже важливе усвідомлення, що його місія виконана, думку донесено, байдужим не залишився ніхто. На знак подяки подаруйте актору квіти, бодай одну, якщо можете.  Або просто вигукніть: «БРАВО!»