подорожній нарис
На
сьогоднішній день парк Шевченка в Києві - це не тільки невід'ємна частина
національного університету, названого на честь великого українського поета, але
і неодмінний атрибут столиці України. Незважаючи на свої відносно невеликі
розміри, всього 5,4 га, парк Шевченка - відмінне місце для прогулянки, як
протягом дня, так і у вечірній час.
Історія виникнення
парку Шевченка в Києві незвичайна. Існує думка, що коли до Києва приїхав
імператор Бразилії Дон Педро, то він звернув свою увагу на пустир перед
головним корпусом навчального закладу. Видовище було не з приємних: на
території нинішнього парку паслися корови, а в калюжах гріли боки
свині. Такий стан справ здалося імператору неправильним і, він став
наполегливо радити Київському, Подільському і Волинському генерал-губернатору
Олександру Безаку розбити на цьому місці парк, щоб студенти і викладачі у
вільний від навчання і роботи час могли прогулюватися алеями. Робота над
облаштуванням парку почалася в шістдесятих роках дев'ятнадцятого століття. Розробка
проекту була доручена садівникові Карлу Христіані. Перед ним стояла досить
важке завдання - незважаючи на маленькі розміри території, потрібно було
створити єдиний парковий комплекс, який би гармоніював і з головним червоним
корпусом університету, і з ботанічним садом. Карл Христіані успішно
впорався з поставленою метою, результатом його роботи став відмінний парк в
центрі міста.
Щоб увічнити
пам'ять про государя, багато в чому сприяла створенню Київського університету,
в 1869 році в центрі парку було встановлено пам'ятник Миколі I, а сам парк
перейменовано в Миколаївський. Монумент перебував під цілодобовою
охороною: і вдень, і вночі тут чергував поліцейський. Всі питання з
благоустрою парку взяла на себе Садова комісія, за наказом голови якої тут були
прокладені доріжки, розбиті клумби і квітники, додатково висаджено дерева та
чагарники, встановлені лавочки. Навіть були введені посади паркових
доглядачів, які доглядали за зеленими насадженнями, тримали в порядку територію
парку.
У 1939 році на
місці монумента Миколі I, в центрі парку, навпроти головного корпусу
університету було встановлено пам'ятник видатному українському поетові Тарасу
Григоровичу Шевченку. Не можна не згадати, що ідея спорудження подібного
пам'ятника виникла ще на початку 20 століття. Тоді, протягом року, з 1903 по 1904,
проходив збір пожертвувань на зведення монумента. Але навіть після того,
як міська дума дала добро на його встановлення, шевченківський комітет ніяк не
міг прийти до одноголосного рішення, яким же має бути пам'ятник і де його слід
все-таки встановити. Що стосується проекту монумента, то було проведено
кілька конкурсів, а серед місць його розташування розглядалися варіанти
Михайлівської площі, площі Льва Толстого, Володимирської гірки і навіть Бессарабського
ринку. Остаточне рішення було прийнято набагато пізніше і так вийшло, що
пам'ятник було встановлено вже при радянській владі. Урочисте відкриття
монумента відбулося 6 березня 1939 року і було приурочене до святкування
125-річчя з дня народження Кобзаря. Проект пам'ятника розробив архітектор
Е.Левінсон, а безпосередню роботу з виготовлення "бронзового Кобзаря"
провів скульптор Манізер. Парк став носити ім'я Т.Г. Шевченко.
У 1972 році парку
Шевченка був привласнений природоохоронний статус. Сучасний парк являє
собою прямокутний ділянку, по якому проходять дві головні перпендикулярні алеї
і ще кілька діагональних. По периметру його оточує обхідна кільцева
дорога. Парк Шевченка непогано облагороджений - тут встановлені лавочки, є
дитячий майданчик і невеликий фонтанчик. У теплу пору року ось уже багато
років поспіль в одному із затишних куточків парку Шевченка збираються
шахісти-аматори, щоб зіграти партію-другу на дозвіллі. Крім того, тут
працює невелике кафе Про Панас, виконане в українському стилі. По
сусідству з парком Шевченка розташовані Володимирський Собор, Оперний театр і
Ботанічний сад.Хоча парк Шевченка і є одним з найменших парків Києва, в теж час
він ще й один з найбільш затишних, переконатися в цьому можна, просто
прогулявшись по його алеях.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.