Релігійне життя сучасної України

Після проголошення незалежності

   Після прийняття незалежності України релігійне життя в Україні характеризувалося надзвичайною інтенсивністю і водночас конфліктністю. Головною його рисою було стрімке зростання різноманітних конфесій, течій і напрямків. Ті, хто регулярно відправляє релігійні обряди, становлять близько третини населення України. Половина віруючих належить до православних церков. В Українській православній церкві Московського патріархату – 9,5 тис громад. Українська православна церква Київського патріархату налічує понад 3 тис громад. В Українській автокефальній церкві – понад 1 тис парафій. Протягом усього останнього десятиліття між православними конфесіями точиться боротьба за лідерство, сфери впливу, церковне майно. У 1995 р. УПЦ-КП очолив митрополит Філарет, обраний на соборі цієї церкви патріархом Київським і всієї Русі-України

Митрополит УПЦ-КП Філарет (Денисенко)

   Українська греко-католицька церква за 90-ті роки повністю відновила довоєнну чисельність парафій – понад 3,3 тис. У 1996 році Папа Римський Іван-Павло ІІ задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ на територію всієї України, з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гузар, а з 2011 р. – архієпископ Святослав. Засновано Києво-Вишгородський екзархат з єпископською кафедрою у Вишгороді.

  Кардинал Любомир Гузар  

        Архієпископ Святослав (Шевчук)

   Активно діє в Україні римо-католицька церква (РКЦ), підпорядкована Польській католицькій церкві. У її складі – близько 800 парафій, переважно в західних областях. Боротьба між конфесіями всередині православ’я і між православними та католиками не додає авторитету ієрархам. Внаслідок цього стихійний потяг мас до релігії реалізується в основному поза рамками традиційного для українського народу православ’я. У 90-х роках найбільше зростали протестантські конфесії.

Свобода совісті громадянам України гарантована Конституцією України. «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».

   Українці були і залишаються полі конфесійним народом. Майбутнє українського суспільства – у релігійному плюралізмі, у мирному співіснуванні різних віросповідань.