Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю.
Всередині 16 століття на українських землях виникає новий
суспільний стан – козацтво, яке групується навколо Cічі. Запорізька Січ стала
не тільки фундаментом відродження української державності, а й могутньою
підпорою українського народу в боротьбі проти кріпосницького та національного
гніту , турецько-татарської агресії.За внутрішнім устроєм козацька держава була
своєрідним військовим товариством. Територія держави називалася Вольностями
Війська Запорозького.Запорожці почали будувати свої укріпленні Січі - на
Томаківці , Базавлуці , Микитиному Розі , врешті , славну Стару Січ на Чортом
лиці . Політичний устрій Запорозької Січі являв собою своєрідний сплав
демократії і жорсткої військової дисципліни. Повний штат керівного складу
запорізьких козаків налічував велику кількість осіб,послідовні ступені якого
виглядають так — кошовий отаман, суддя, осавул, писар, курінні отамани,
військові чиновники та похідні й паланкові начальники. Перші чотири з
перелічених посадових осіб становили власне так звану військову старшину.
Кошовий отаман об'єднував у своїх руках військову, адміністративну, судову й
духовну владу.
Військовий суддя – друга після кошового особа в Запорізькому
Війську. Суддя був охоронцем предківських звичаїв і одвічних порядків.
Обов'язком військового судді було судити винних швидко, правдиво й
безсторонньо. Символом влади судді була військова печатка. Нею утверджувалися
всі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем універсали,
маніфести, привілеї, дипломатичне листування. Символом влади військового писаря
був срібний каламар, відзнакою довбуша - литаври. Існувало правило, що без
ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду.
Військового писаря товариство обирало на загальній раді: він
відав усіма письмовими справами війська; надсилав накази по куренях , вів усі
рахунки; писав папери до різних володарів і вельмож від імені всього
Запорізького Війська . Осавул стежив за ладом і пристойністю серед козаків у
мирний час у Січі, а у воєнний — у таборі, захищав інтереси війська на прикордонній
лінії; стежив за ходом битв; допомагав тій чи іншій частині в гарячі хвилини
бою.
Уся влада в козацькій державі належала Січовій (Військовій )
Раді, яка збиралася два – три рази на рік: 1 січня нового року, 1 жовтня, на
Покрову Богородиці, у певні дні березня чи квітня — на свято Воскресіння
Христового, нарешті, перед походами на ворогів або під час прийому в Січі
важливих осіб. Рада керувала всіма важливими справами Січі, зокрема проводила
внутрішню і зовнішню політику.
Оним з найважливіших елементів становлення української
державності було визначення символіки . Вона є свідченням боротьби за
самовизначення. Корені матеріальних та духовних символів козацтва слід шукати
ще в глибину тисячоліть.
Відзнаки державної і військової влади звалися клейноди. До
них належали гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони
зберігалися з великою шанобою. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври,
значки, палиці, тощо . Усі козацькі клейноди зберігались в січовій Покровській
церкві, й носилися тільки за наказом кошового отамана.
«Булава – всьому голова» - казали запорожці . Дійсно, на той
час саме вона була символом влади, гетьманування. Вона являла собою палицю з
горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці.
Булава розкішно оздоблювалася, здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди
була на видному місці; під час переговорів - у руках гетьмана, а під час
виборів - на столі .
Важливим атрибутом влади був бунчук - древко завдовжки 2-2,5
м, верхівку якого прикрашали кулька – маковиця , від якої донизу звисали пасма
кінського волосся й червоні мотузки. Бунчук козакам вперше офіційно надав
польський король Стефан Баторієм у 1578 році як знак звитяги.
Шаблю запорожці відносили до справжньої, "чесної",
благородної зброї. Навіть поява вогнепальної зброї, не похитнула ідеологічного
значення меча. З-поміж інших видів холодної зброї виняток практичні
козаки зробили лише для келепа та булави: булава стала
відзнакою влади, замінивши скіпетр або жезл, а келеп належав до улюблених
об’єктів козацької симпатії: говорили, що він лише "торкає" ребра
ворога. Також важливим елементом на порт ретах козацької старшини є лук ,
наприклад - на відомому портреті Байди Вишневецького. Присутній лук і на
портретах інших лицарів: Петра Сагайдачного, житомирського старости Семена
Дениска.
Почесне місце у козацькій символіці належить також рушниці.
Досить нагадати, що озброєна рушницею постать козака стала офіційним гербом
Війська Запорозького.
Козаки мали власні прапори та герби , які урочисто піднімали
під час морських та сухопутних походів. Герб Війська Запорізького – в ширшому
трактуванні символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну
добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість,
впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю. Гербом козацької України
стала постать козака у кунтуші, підперезаного поясом, із шаблею при лівому
боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я. Цей герб зображали
на знаменах, на печатках, на документах, книгах.
Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору,
традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці
кольором шляхетності й лицарства , перемоги та відваги. Шили їх з найдорожчих
тканин, оздоблювали вишивкою. Досить часто на прапорах вишивали образ Пресвятої
Богородиці, заступниці козацтва, серед святих найчастіше на прапорах
зображували архістратига Михаїла. Досить поширеними на козацьких прапорах є
зображення хрестів, сонця, місяця. Значна кількість прапорів має також жовту,
синю або обидві барви. Тобто саме з того часу бере свій початок сучасний
синьо-жовтий прапор. Кожний колір козацької атрибутики мав певне значення:
синій — боротьба за свободу, надія, жовтий — сонце, світло, добробут, праця.
Українська символіка є відображенням національної ідеї ,
вона пройнята духом козацтва ,віковічним прагненням до волі . В ній
відображенні незабутні сторінки нашої історії та культури. Ще досі ті
стародавні герби та прапори слугують державницькими символами нашої країни .
Студентка інституту журналістики
1 курс, 1 група РЗГ
Дегтяр Діана
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.