Постать Петра Сагайдачного в історії України

Полководець, дипломат, державний діяч, захисник української культури та борець за справедливість.

Однією з найвизначніших постатей в історії України за доби Козаччини є Петро Конашевич – Сагайдачний . У часописі нашої країни він викарбувався як талановитий український полководець , політичний діяч , гетьман війська Запорізького . Був організатором успішних походів запорозьких козаків проти Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства . Петро Сагайдачний є яскравим представником доби Відродження : високоосвічений, енергійний , тактик та стратег, мужня та смілива людина. Він став реформатором козацького війська та палким захисником православ’я . Найкраще описав його видатний історик запорозького козацтва Д. І. Яворницький: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний".

Народився Сагайдачний в Самборі , що на Червоній Русі , був сином дрібного шляхтича Конона Сагайдачного . Навчався в Острозькому училищі та Львівській братській школі . Саме в період навчання сформувався його гуманістично-патріотичний світогляд та духовність . Тут він знайомиться з Іовом Борецьким , з яким підтримує зв'язок до кінця свого життя .

Активною громадською діяльністю починає займатися переїхавши до Києва . Дізнавшись про прийняття Берестецької унії , що оголошує православну церкву поза законом , пише твір Пояснення про унію , який , нажаль , до нашого часу не дійшов . Згодом вирішує поповнити лави запорізького війська . На Січі він проявляє себе як хоробрий та активний учасник походів . Завдяки своїй освідченності та релігійності здобуває високий авторитет . Спочатку його обирають на посаду обозного , а згодом і кошовим отаманом .

Серед козаків Сагайдачний запровадив сувору дисципліну , перетворив окремі партизанські ватаги на регулярне військо . Найбільше він прославився морськими походами на Крим та Туреччину . Розробив та вдосконалив козацьку тактику морського бою , стратегію наступу , зробивши величезний внесок у розвиток українського військового мистецтва. Завдяки своїй хитрості та маленьким чайкам , козаки часто залишались не поміченими для ворога і завдавали нищівного удару таким фортецям як Стамбул , Синоп , Риза . В перше його ім'я стає відоме 1605 року, коли внаслідок морського походу запорожці здобули турецьку фортецю Варну, згодом Кафу . Низку цих перемог під проводом Сагайдачного історики назвали – добою героїчних походів .

Петро Конашевич проявляє себе й як активний громадський діяч, захисник православної церкви: у 1616 році він з усім Військом Запорозьким входить до Київського братства, яке бере під свій захист. Гетьман опікається братством, допомагаючи йому матеріально.

Величезну роль Сагайдачний відіграв у відновленні православної ієрархії . Цьому сприяли приязні стосунки гетьмана з патріархом Феофаном . У березні 1620 року Феофан прибув до Україну , де його радо зустріли запорозькі козаки на чолі з Сагайдачним . Убратській Богоявленській церкві патріарх висвятив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря Іова Борецького у сан київського митрополита, межигірського ігумена Ісайю Копинського – на перемишльського єпископа, а Мелетія Смотрицького – на полоцького архієпископа. Все це відбулося саме сприянням та підтримці Сагайдачного , адже представники духовного світу мали неабиякий вплив на посилення визвольного руху в Україні .

Ще однією важливою подією, що характеризує Сагайдачного як політика, є відправлення гетьманського посольства до Московської держави у 1620 році. і висловлює свою готовність спільно воювати проти Речі Посполитої. Не бажаючи порушувати перемир'я й загострювати відносини з польським урядом, московський цар, не прийняв пропозицію, проте його відповідь не виключала подальших зносин козацтва з Москвою .

Готуючись до збройного виступу проти окупації шляхетською Польщею українських земель, козаки вбачали в Московській державі спільника. Проте наступного року їм довелося воювати

разом із польським військом проти могутнього ворога як Польщі, так і України - Туреччиною.

Однією з найвідоміших , і нажаль останньою для самого Сагайдачного стала битва 1621 року під Хотином .Саме під стінами цієї фортеці засяяв полководницький талант Сагайдачного. Козацький гетьман продемонстрував блискуче тактичне мислення, бездоганне вміння керувати багатотисячними масами піхоти й кавалерії, нетрадиційні методи організації оборонних та наступальних операцій в умовах боротьби з більш чисельним противником.

Сагайдачний розробляє нову наступальну стратегію концентрованого раптового удару й маневрену динамічну тактику, яка полягала у вмінні максимально використати фактор раптовості. Саме завдяки введеню цієї стратегії під час нічних рейдів, козаки змогли послабити набагаточисельніну турецько - татарську армію під час Хотинської війни і здобути у ній перемогу. Розбилися всі ілюзії султанського двору щодо непереможності своєї армії .

Укритий численними ранами, які він отримав під час Хотинської облоги 20 квітня 1622 року Петро Сагайдачний умер у Києві . Перед смертю , всі свої статки Сагайдачний заповідав спрямувати на розвиток освітньо-навчальних , релігійно-церковних благодійних цілей , зокрема, 1,5 тис. польських золотих школі Львівського братства «на науку і на цвиченья бакаляров учоних». Чимало коштів дісталося київському братству .

Саме завдяки діяльності Петра Конашевича – Сагайдачного стало можливим подальше розгортання національно-визвольного руху під проводом Богдана Хмельницького . Своїми перемогами та успішними походами , він показав всю міць та силу козацького війська , законність та рівноправність православ’я , право на існування вільного народу на своїй етнічній території . Він прожив життя справжнього національно героя, яким він назавжди лишиться для українців.

Студентка інституту журналістики

1 курс, 1 група РЗГ

Дегтяр Діана