Кожен запорожець
належав до одного з куренів Січі. Слово «курінь» означало і хату, де проживали
козаки і була їхня кухня, і військова, а пізніше й територіальну одиницю.
Всього налічувалося до 38 куренів, в котрих гуртувались звичайно
козаки-земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст.
Всі землі Війська Запорізького поділялися на так звані паланки. Це слово
означало і фортецю, і територію, котра їй підлягала, і адміністрацію фортеці.
Важко сказати, коли зародилися паланки, але на початку XVIII ст. їх було п'ять,
а впродовж 1734-1775рр. кількість коливалась від 5 до 11.
На Запорізькій Січі державна система
народилася з військової організації, тому державні органи,
адміністративно-територіальна система, посади були як військовими одиницями,
так і державними. Кошовий отаман (гетьман), військовий суддя і військовий писар
складали так звану військову старшину. Вони обиралися Військовою радою щорічно
1 січня. В мирний час військова старшина виконувала адміністративні та судові
функції, а під час військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючи
свої повноваження наказній старшині.
Кошовий отаман (гетьман) зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністративну і судову владу. Його
влада не була абсолютною, він звітував перед Військовою радою, його повноваження
обмежувалися річним терміном перебування на посаді. Військовий суддя був другою
службовою особою на Запоріжжі. Він здійснював суд над козаками і призначав
начальника артилерії. Військовий писар завідував канцелярією і вів всі письмові
справи Запоріжжя. Військовий осавул слідкував за дотриманням козаками порядку в
Січі, відав охороною кордонів, заготівлею продовольства для війська тощо.
Під кінець XVI ст. на Запоріжжі
вже існувало військо зі стрункою організацією. Очолював його кошовий отаман
(пізніше — гетьман). Основною військовою одиницею був полк з 500 мушкетів. Полк
поділявся на сотні, а ті в свою чергу — на десятки. Посади кошового отамана
(гетьмана), полковника, сотника, отамана, який командував десятком (пізніше —
курінного отамана), були виборними. У своїх грамотах і листах вони титулували
себе Військом Запорізьким. Основну його частину складала піхота. Військо мало
гармати. Рядовий козак був озброєний мушкетом, пістолетом, шаблею, ножем,
списом, іноді використовувався лук і стріли.
Чисельність Запорізького війська не
була сталою. На кінець XVI ст. воно нараховувало близько 15 тис. козаків. Січ
мала також свій флот, який складався з великих човнів — чайок або байдаків.
Військо Запорізьке мало свою печать — герб із зображенням козака з рушницею на
плечі, з шаблею та списом, застромленим у землю поруч з постаттю козака. Січова
корогва (прапор) була червоного (малинового) кольору на лицьовому боці був
зображений в білий колір св. Архангел Михайло, а на зворотньому — білий хрест,
оточений небесними світилами.
На початку Визвольної війни вищим
органом влади була Військова рада Війська Запорізького. До компетенції
Військової ради входило вирішення найважливіших державних питань як воєнних,
так і політичних, вона вибирала гетьмана і генеральний уряд і мала право їхнього
усунення, вирішувала всі питання зовнішньої політики, відсилала посольства,
приймала послів, здійснювала правосуддя. Право на участь в ній мали всі козаки.
Починаючи з 1649
р. Військова рада скликається рідко. Є відомості про одну раду в 1650 р., дві
— в 1651 р., декілька — в 1653 р. і ще одну (останню) в січні 1654 р. — в
Переяславі.
Одночасно з падінням ролі
Військової ради зростає значення старшинських рад. І хоча це був дорадчий орган
при гетьмані, його рішення були обов'язковими для нього.
Система управління складалася з трьох
ступенів Генерального, полкового та сотенного урядів.
Генеральний уряд був центральним
органом управління. Він очолював всю систему управління і був постійно діючим
органом, обирався Військовою
радою. Очолював Генеральний уряд гетьман як глава держави, вищий суддя та
верховний головнокомандуючий, законодавець, оскільки він видавав універсали —
нормативні акти, обов'язкові для виконання на всій території України.
Генеральний уряд був вищим розпорядчим,
виконавчим та судовим органом держави.
Окрім гетьмана, до Генерального уряду
входили генеральні старшини, які керували окремими галузями управління.
Найближчою до гетьмана державною особою
був генеральний писар. Він керував зовнішніми відносинами та канцелярією, через
яку проходили всі документи як до гетьмана, так і від нього. Генеральний
обозний, генеральний осавул та генеральний хорунжий займались військовими
справами, відповідали за боєздатність війська та його матеріальне забезпечення.
Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьмана та Війська Запорізького,
а також виконував окремі доручення гетьмана. Генеральний суддя був вищою
апеляційною інстанцією за відношенням до полкових та сотенних судів.
Генеральний підскарбій очолював фінансову систему держави.
Перераховані державні особи складали раду
генеральної старшини, яка з часом витісняє Військову раду.