Хто козак, а хто просто так?

Козацька символіка

Що ж таке козацтво? Це невід’ємна частина української історії. Що, як не козацтво, так глибоко і різноплавно вплинуло на долю України. Життя нашої нації з її мінулим, сучасним і майбутнім завжди буде нерозривно пов’язане з козацтвом. Впевненість у надзвичайно важливій ролі козацтва в історії українського народу — це одна з тих небагатьох істин, яка не викликає сумніву у людей з різними поглядами на політику, ідеологію та історію. Саме ця сторінка історії об’єднує наше суспільство.

Зародження українського козацтва було зумовлене наявністю вільних земель на південному порубіжжі України та спричинене трьома головними і взаємопов'язаними чинниками: природним прагненням українців до волі, посиленням соціального та національно-релігійного гноблення, необхідністю захисту краю від татарських набігів. Перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст.

Тож як саме ми можемо відрізнити козака?

Історія козацької символіки є надзвичайно цікавою і потрібною у розбудові молодої Української держави. Адже подібні риси можна знайти і в атрибутиці українців, виходячи з того, що розвиток козацтва мав значний вплив на українське прапорництво й емблематику. Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Клейнодами називали у козаків військові знаки, або атрибути влади при яких проходили у них великі і малі ради, і які використовувалися старшинами, відповідно посаді кожного з них. Серед них-корогва, бунчук, булава та печатка з гербом. Згодом до клейнодів долучили пірначі, литаври, значки, палиці, тощо.

Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва- прапор, він був одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорізького. Має вигляд полотнища (переважно прямокутного) з держаком-корогвищем, інколи з навершям у вигляді хреста або кулі. На полотнищах різноманітного забарвлення зображувалися Ісус Христос, святі, геральдичні символи. Корогва Запорозької Січі найчастіше мала червоний колір, білий хрест посередині та сонце, місяць, зірки в кутах. Різнобарвні корогви полків і сотень мали відповідні геральдичні зображення, часто пов'язані з гербами міст. Носій військової корогви — хорунжий. Січова хоругва з одного боку мала зображення святого Архангела Михаїла, з іншого хрест в оточенні небесних світил.

Значок — мала корогва(прапор), що його використовували в повсякденні замість клейнода чи прапора (великої корогви). Виносилася з місця зберігання лише у свята, на козацьку раду тощо. Значки додавалися до гетьманської,  полкової та сотенної корогов. Полотнище значка здебільшого мало форму трикутника чи прямокутника з трикутним кінцем, а колір його відповідав кольорові великої корогви.

Найважливішу ознаку влади кошового отамана становила булава- палиця з горіхової деревини завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Булава розкішно оздоблювалася, здебільшого смарагдами і перлами. Вона завжди була на видному місці; під час переговорів- у руках гетьмана, а під час виборів- на столі.

Важливим атрибутом влади був бунчук- древко завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашали кулька-маковиця, від якої донизу звисали пасматкінського волосся й червоні мотузки. Бунчук козакам вперше офіційно надав польський король Стефан Баторіє у 1578 році як знак звитяги. Українські козаки носили їх перед гетьманом та запорізьким отаманом. Бунчуків мав гетьман декілька. Бунчуки несли перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставили перед гетьманським наметом.

Символом влади судді була військова печатка. Нею утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, маніфести, привілеї, дипломатичне листування. Печатка : лицар в шапці набакир, з мушкетом на плечі, з шаблею та козацьким рогом. Печатка запорожців відрізнялася тим, що біля козака була ще зображена могила (курган) зі списом на ній, що означало прикордонну службу запорожців. Ці печаті були надані Баторієм. Крім того, кожний полк на Запоріжжі мав свою печатку.

Символом влади військового писаря був срібний каламар, У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламарі мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки. Козацькі каламарі були стаціонарними і похідними. Серед перших — комбінації з кількох з'єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв'язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.

Відзнакою довбуша- литаври. Існувало правило, що без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду.  Литаври являють собою систему з двох або декількох мідних котлів, відкрита сторона яких затягнута шкірою. Змінюючи ступінь натягу шкіри можна змінювати висоту звуку інструментів.

Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорізького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, а також міські герби. Усі козацькі клейноди зберігались в січовій Покровській церкві, й носилися тільки за наказом кошового отамана.

Гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового обозного, а на Січі — у пушкаря.

Сурми — військовий, полковий та січовий клейноди під віданням сурмача.

Пернач або шестопер — відзнака полковника полку і паланки.

Тростина, або комишина, іноді ліска — первісне відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше — відзнака генерального чи полкового судді.

Наша кров українська пройнята духом козацтва, а його символіка є відображенням національно-визвольної ідеї. Кожен українець має пам’ятати цей переломний момент у становленні українського суспільства. Велика частина предковічної нації українського народу збережена на козацьких гербах і прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни. Тож не забувайте своїх славних предків-козаків, які поклали початок масштабного національно-визвольного руху!