«Перший олігарх» – це книга про злети й падіння великого сина українського народу Михайла Івановича Терещенка, написана його онуком Мішелем. Автор веде розповідь від імені свого діда. Книга наповнена великою кількістю фотографій, які дають можливість читачеві ближче познайомитися з усіма членами родини Терещенків, з будівлями, якими вони володіли, людьми, з якими тісно контактував Михайло Іванович.
«Прагнення до суспільної користі» – девіз родини, від якого, навіть за найтяжчих обставин, не відступав перший олігарх. Він прожив трохи більше тридцяти років надзвичайно цікавого й насиченого життя, досяг успіху, слави та поваги в суспільстві, був одним з найбагатшим людей Росії, блискучим молодим політиком, наймолодшим і одним з найвпливовіших міністрів Тимчасового уряду. Михайло Терещенко виступав відвертим опозиціонером царату, учасником заколоту проти Миколи II, чітко розумів, що необхідно розбудовувати нове суспільство, у якому немає місця ні самодержавству, ні комунізму. Книга дає відповідь на запитання « Чому людина, яка мала так багато від старого режиму, зважилася ризикнути всім, зокрема власним життям, щоб змінити цей світ,перетворити його на краще?». Терещенко не вагаючись пішов на самозречення заради своєї країни, коли погодився дати особисту гарантію під державну позику для цілей оборони країни під час Першої світової війни, що дозволило російським військам перейти в наступ, змусило ворога відступити й перекинути більше сил на Галицький фронт. Це врешті-решт змінило баланс на користь країн Антанти. За цю гарантію, Михайло Іванович не отримав жодної подяки від Батьківщини, а навпаки його ж звинуватили у всіх гріхах, і протягом багатьох років його майно перебувало під арештом, тож усі надії мати у вигнанні гідне матеріальне становище зазнали краху. Терещенко з іншими членами Тимчасового уряду чинили спротив більшовикам. Міністерство провело розслідування, що встановило, яку місію насправді виконував Ленін. Якби міністр юстиції Переверзеєв не передав пресі частину матеріалів, які стосувалися лідерів більшовизму пресі, то доля Росії та України склалася б зовсім по-іншому. Молодий і завзятий Терещенко втратив усе, потрапив до в‘язниці, але завдяки власній, наполегливій праці став одним з найшановніших фінансистів світу, здобув репутацію абсолютно чесної та непідкупної людини.
Крім того, ця книга про родину,яку можна назвати взірцем працьовитості, щедрості, гідності й турботи про слабких і знедолених. Терещенки дуже поважно ставилися до робітників і службовців, створюючи їм усі умови для життя та праці. Не покладаючи рук, вони створювали нові виробництва, продумували кожний крок задля ефективності підприємств, налагоджували інфраструктуру міст та селищ. Вісімдесят відсотків прибутку родинних підприємств щорічно надходили до Фонду Терещенків і спрямовувалися на доброчинність і меценатство. Таким чином цукрові магнати подарували своїй країні лікарні й притулки для сиріт та інваліді, університети й театри, картинні галереї й храми.