Шукаємо вихід з кризи: шляхи покращення демографічних показників

Кризова демографічна ситуація – не нова проблема для світу. Правда кризовість у всіх своя. У той час, коли ми кричимо про малу народжуваність, Китай вводить штрафи за народження другої дитини.

Навіть з огляду на те, що сьогодні Росія стала ворогом для України, але однакові проблеми в нас все-таки є. Так само як і в європейських країнах. Мабуть, це говорить про те, що як би не була розподілена територія, але всі ми живемо на планеті Земля, а значить деякі проблемні питання стосуються не окремої країни, а цілого світу. Та зараз поговоримо про інше – про демографію.

Кризова демографічна ситуація – не нова проблема для світової спільноти. Правда кризовість у всіх своя. В той час, коли ми кричимо про малу народжуваність, у Китаї вводять штрафи за народження другої дитини. Парадокси.

Іноді мене і лякає, і обурює, як політики хочуть боротись із небажанням жінок народжувати. При тому, що у самих жінок не питають, чому ж вони не наважуються на такий крок. Ще більше дивує, коли чергову дурну ідею подає представниця жіночої статі. Так, наприклад, в Інтернеті з’явилась інформація, що депутатка Держдуми Росії Мізуліна запропонувала законопроект, який заборонятиме жінкам, що не народжували, отримувати вищу освіту (http://pikabu.ru/story/deputat_gosdumyi_elena_mizulina_predlozhila_zapretit_poluchenie_vyisshego_obrazovaniya_dlya_nerozhavshikh_devushek_1400855). Вибачте, але більшої нісенітниці я ще не чула. І хоч говорять, що ця новина – фейк, але після Закону про заборону мереживних трусиків, у таку ідею Мізуліної нескладно повірити.

Я одразу ж подумала, а що було б, якби українські нардепи додумались до такого? Я б першою пішла під ВР і зверталась до усіх громадських організацій. Адже справа не у тому, що жінка не хоче ставати мамою. Багато з нас просто не можуть собі цього дозволити. Щоб покращити демографічну ситуацію, та стимулювати подружжя народжувати 2-3 дитини, держава має створити умови для цього.

Дійсно, щоб збільшити кількість населення нашої країни, кожне подружжя має народити мінімум трьох дітей. І так має тривати щонайменше три-чотири роки. Але народити – це ще не так важко (якщо немає проблем зі здоров’ям). Найскладніше – це дати своїм дітям гідне майбутнє. Підготовка «фундаменту» для цього займає багато років.

1.     Квартира. Як молоді люди можуть придбати собі квартиру, якщо їхні батьки не депутати ВРУ і не бізнесмени? Молодіжний кредит – це ілюзія. Так само як і отримати квадратні метри від держави за народження 3-4 дітей. Взяти кредит на квартиру – теж нереально. Чомусь у Німеччині людина може дозволити собі взяти кредит під 2-3% на 20 років, збудувати на ці гроші великий будинок і спокійно виплачувати гроші, не голодаючи. Для українців – це ілюзія.

2.     Існує багато прикладів, коли роботодавці не хочуть брати на роботу молоду маму. Адже жінка дуже прив’язана до дитини: не може затримуватись на роботі (бо потрібно забрати дитину із дитячого садка), не може працювати у вихідні (немає на кого залишити дитину), часто бере лікарняний, бо дитина захворіла… І в той же час, коли дівчина влаштовується на роботу, часто потенційний роботодавець запитує, чи плануєте ви найближчим часом народжувати (особисто у мене на попередній роботі питали). Тож мама-одиначка взагалі беззахисна. А у повній сім’ї тато має жити на роботі (може і не на одній) щоб забезпечити себе, дружину та дітей.

3.     Все, що стосується дітей – дуже дороге. Починаючи від памперсів (благо цивілізації), і закінчуючи вступом до університету. Всі бізнесмени знають – на дітях не економлять. Саме тому для дітей – найдорожчий одяг та розваги. При тому, що на дитячі речі йде менше матеріалів. Парки атракціонів давно зрозуміли – батьки не зможуть відмовити дитині покататись на поні та купити солодку вату. Тож, ідучи гуляти всією родиною, батьки запасають готівкою.

Що ж з цього виходить? Чи дійсно уявний законопроект Мізуліної ефективний? Звісно – ні. А щоб покращити народжуваність потрібно стимулювати молоді родини до цього. І для цього держава має зробити усно три простих кроки:

1.     Переглянути систему видачі молодіжного кредиту та адаптувати його під сучасні українські реалії. У розвинених країнах, наприклад, будують соціальне житло, яке доступне для молодих людей, які тільки починають будувати кар’єру. Малогабаритні квартири для України не новина. Та вони коштують не набагато дешевше за звичайну квартиру, а їхній стан просто жахливий. До того ж, держава все ж має гарантувати, що при народженні 3-4 дітей, родина таки отримає щонайменше трикімнатну квартиру.

2.     Профспілки та держава мають сісти за стіл переговорів із працедавцями, щоб обговорити гарантії держави для установ, які братимуть на роботу молодих матусь. У той самий час роботодавці повинні запровадити спрощені робочі дні для жінок з дітьми. Або ж є інший, доволі цікавий вихід із ситуації. Однією з прекрасних практик розвинених країн є створення на великих підприємствах дитячого садочку. Таким чином, мами не запізнюватимуться на роботу, адже не потрібно буде з самого ранку заводити дитину до дитсадку. Та й з роботи не бігтимуть, бо дитячий садочок закривається раніше, ніж мама звільняється з роботи. Якщо компанія невелика і жінок з дітьми не так вже й багато, дитячі садочки можна створювати у бізнес центрах. Ще один плюс з цього – в обідню перерву мама може заскочити до дитини. Також можна вирішити проблему із поліклініками: компанія може заключити договір із приватною клінікою, яка обслуговуватиме працівників зі знижкою 50%. У великих корпораціях світу навіть існує практика оплати навчання в університеті дітей своїх працівників. Це стимулює «триматись за робоче місце», а молоді талановиті кадри, щойно отримавши диплом, приходять до  Вас на роботу.

3.     Найважче – контролювати ціни на товари та послуги для дітей. Хоча, і тут є над чим подумати. Адже держава може, принаймні, контролювати ціни у державних парках атракціонів та відпочинку. Для прикладу візьмемо столичний Зоопарк. Тут, окрім квитка за вхід, потрібно заплатити ще й за кожний атракціон, а вартість солодощів у тутешніх ятках значно перевищує середні. Звісно, основна проблема тут – корупція. Якби гроші не потрапляли до кишень можновладців, зоопарку вистачало б тих грошей, які відвідувачі платять за вхід. Та й майже всі атракціони тут – приватні. Який вихід? Найлегше – заборонити встановлювати приватним структурам розваги та проводити торгівлю на території зоопарку. Але ж, Ви пам’ятаєте – корупція. Від приватних торгівців гроші отримує керівництво зоопарку. Судячи з цін на атракціони – гроші отримують немалі. Що ж до вартості дитячого одягу а взуття, українці самі спростили для себе життя: за допомогою соцмереж та тематичних сайтів продають те, що з чого їхній малюк вже виріс і має «товарний вид».

Звісно, для покращення демографічної ситуації, та й взагалі, для розвитку країни, політики мають просто на просто думати про країну, а не про власний гаманець.