Інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, політв’язнем, кандидатом у народні депутати

6 сентября 2012, 03:59
0
300

Інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, політв’язнем, кандидатом у народні депутати

“Я не знаю, які у Вас є засоби впливу на в’язнів під слідством. Та навіть коли б, припустимо, якимись невідомими способами вам пощастило зламати мене і я виказав би Вам на себе й на інших оцю фантасмагорію, і коли б ви не тільки дарували мені моє “мерзенне”, як ви кажете, життя, а навіть випустили на волю, то я повісився б на першому ж сучку. Тому що таким людям як я, можна жити з переламаним хребтом, але з переламаним моральним хребтом я жити не зміг би. На це ви зважте” (Борис Антоненко-Давидович).

В епіграфі до цього інтерв’ю ми навели цитату політв’язня 30-х років. З тих часів пройшло майже 80 років, але з сумом констатуємо, що новітні репресії за своїм цинізмом та антилюдськістю нагадують нам часи, які, здавалося, ніколи не повернуться. Тим більше – на 22-у році Незалежності нашої держави.


Тим не менше, сьогодні в Україні кількість політичних в’язнів стрімко зростає. Надуманість звинувачень і жорстокість покарань вражає.

На підготовлені нашим кореспондентом запитання відповідає один з таких в’язнів – український журналіст, громадський діяч, головний редактор газети «Вечірній Васильків», один з лідерів Соціал-національної асамблеї, депутат Васильківської міської ради, голова постійної депутатської комісії Васильківської міської Ради з регламенту депутатської етики, законності, правопорядку та контролю за виконанням рішень Васильківської міської ради, а нині політв’язень у справі так званих «васильківських терористів» Ігор Мосійчук.

Нагадаємо, що Ігоря та двох його побратимів Сергія Бевза та Володимира Шпару було ув’язнено 23 серпня 2011 року. Їм інкриміновано підготовку до теракту. Справу було настільки шито білими нитками, що це викликало хвилю протестів з боку організованих націонал-патріотичних рухів. В різних містах країни відбулися протестні акції, ця справа привернула увагу ЗМІ. Навіть по телебаченню неодноразово виходили сюжети, в яких викривалися кричущі факти, що вказували на замовний характер переслідування українських патріотів.

Наразі Ігор Мосійчук перебуває в СІЗО Березанської колонії суворого режиму.

Друже Ігоре, перш за все хочеться поцікавитись вашим здоров’ям та умовами перебування за ґратами, адже в ЗМІ неодноразово з’являлась інформація про те, що, згідно медичних висновків Вам рекомендоване лікування за межами слідчого ізолятора…

- Справді, про мій стан здоров’я багато писали. Можу лише додати, що нещодавно проходив курс лікування в медичній частині Березанської виправної колонії № 95. Лікарі медчастини, не дивлячись на те, що з моєї особової справи було викрадено медичні документи, які підтверджували мої хвороби і результати попередніх медичних обстежень, встановили той самий діагноз, який майже рік тому були поставлений медиками військового госпіталю СБУ. Це серцеві, неврологічні та ендокринологічні захворювання. Начальник медичної частини колонії наразі звернувся до фахівців з міністерства охорони здоров’я з проханням мого обстеження. Зараз я знову перебуваю в дільниці СІЗО БВК № 95, яка знаходиться в підвалі. Тут сиро. Волога проступає на стінах, і в’язні, які перебувають в цій так званій дільниці СІЗО мають великий ризик захворіти на туберкульоз.

А чому було припинене ваше лікування в медичній частині?

- Наскільки мені відомо, в пенітенціарній службі існує положення про те, що в’язні в медичних частинах колоній можуть лікуватись два, максимум – три тижні. В моєму випадку управління по виконанню покарань міста Києва та Київської області контролювало, щоб я, не доведи Господь, не лікувався більше, ніж 21 день, і наполягало на моїй виписці з медичної частини.

Зараз, перебуваючи в цьому підвалі, я продовжую отримувати ін’єкції та вживати пігулки.

На сьогоднішній день Ви зареєстровані кандидатом в народні депутати України по виборчому мажоритарному округу № 94. Як ви проводите виборчу кампанію з-за ґрат?

- Звісно, я готую, пишу агітаційні матеріали, статті, звернення і т.д. Але більшість функцій кандидата за мене виконують мої довірені особи. Це моя дружина Ганна, та активіст Комітету Визволення Політв’язнів Тетяна Близнюк. Взагалі-то я знаходжусь не те що в нерівних, а у винятково нерівних умовах порівняно з іншими кандидатами:

- по-перше, я позбавлений права агітувати за себе особисто, особисто бути присутнім на засіданнях окружної та центральної виборчих комісій;

- по-друге, не дивлячись на те, що я перебуваю в ув’язненні, влада мене боїться, як нікого з інших не-провладних кандидатів. Наприклад, мені було відмовлено у відкритті виборчого рахунку, і це при тому, що моя дружина і одночасно довірена особа п’ять днів курсувала між Березанською колонією, ЦВК та банком міста Обухів, де мали відкрити рахунок. І все це марно. На п’ятий день один з членів ЦВК тихцем повідомив моїй дружині, що вони отримали вказівку, так би мовити «згори», ні за яких обставин не допустити відкриття мого виборчого фонду. А напередодні управляючий банку «Аваль» у м. Обухів, перебуваючи в нетверезому стані, заявив моїй дружині, що в нього є один кандидат, якого він знає – це представник Партії Регіонів Засуха Т.В.

Не дивлячись на всі ці перипетії, рядові співробітники банку, бачачи таку несправедливість і протидію з боку влади, повідомили моїй дружині, що на виборах проголосують саме за мене.

Влада не розуміє, що перешкоджаючи мені у проведенні виборчої агітації, вона стає найбільшим моїм агітатором. Завдяки цій протидії виборці, які навіть ніколи не чули про мене, готові віддати за мене голоси.

Пане Ігоре, невже Ви маєте ілюзію, щодо своєї перемоги на виборах?

- Жодних ілюзій я не маю. Я – прагматик. Одночасно я – ідейна людина, і беручи участь у виборах, ставлю перед собою мету не лише перемогти, а, перш за все, – брати участь у справі пробудження української нації. Переконаний, що майбутнє України буде вирішуватись не на виборчих дільницях а на вулицях українських міст і сіл. Це не означає, що вибори не потрібні, що не потрібно брати в них участь. Це означає, що потрібно боротись не за отримання мандата будь-якою ціною, а за пробудження українського духу, який в решті решт має змести правлячий кримінально-олігархічний режим та зруйнувати комуно-ліберальну систему в цілому.

Ігорю, Ви – єдиний кандидат-політв’язень серед усіх хто балотується в народні депутати України по одномандатному округу. Ви говорили, що влада протидіє Вам. У чому, крім обмеження права на агітацію це полягає?

- Певно, для Вас не буде новиною, що влада готується до масових фальсифікацій на цих виборах. Вони, ці вибори, будуть відрізнятись від попередніх просто тотальною фальсифікацією. Наприклад, виборча комісія 94-го мажоритарного виборчого округу згідно постанови ЦВК мала бути розташована в Будинку культури міста Обухів. Натомість влада вирішила, що в приміщенні районної держадміністрації їй буде простіше контролювати роботу комісії і перенесла її туди. До того ж у формуванні виборчої комісії взяли участь такі химерні партії, про існування яких я до того навіть не чув. Мені відомо, що представники цих партій в окружкомі є близькими до партії регіонів та зокрема до її кандидата на цьому окрузі Тетяни Засухи.

А що ж опозиція? Яких дій вона вживає для того, щоб протидіяти фальсифікаціям?

- А нічого вона не чинить. Юристи ВО «Батьківщини» ніяк не протидіють порушенням на виборчому окрузі. Складається таке враження, що кандидат від об’єднаної опозиції в 94-му окрузі Віктор Романюк свідомо підігрує владі.

Якими Ви бачите перспективи судового розгляду Вашої кримінальної справи?

- Я вже не раз говорив і повторюся, що суддя Юрій Бурбела грубо порушує при розгляді нашої справи всі можливі норми КПК та Конституції України. Він позбавив мене права на захист; він видалив мене з зали суду до закінчення слухання справи, навіть позбавивши останнього слова; він своїм незаконним рішенням мене, незасуджену особу, перевів без вироку до Березанської колонії суворого режиму. Але я переконаний, що справедливість все одно буде відновлена.

Я дуже вдячний усім, хто допомагає нам боротись із суддівським свавіллям, усім, хто допомагає нашим родинам.

Чи бачите Ви перспективу зупинити суддівське свавілля?

- 29 серпня Вища кваліфікаційна комісія суддів відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді по нашій справі Юрія Бурбели. До цього органу зі скаргами та заявами на дії судді Бурбели зверталися Уповноважена з прав людини Валерія Лутківська, наші захисники та рідні. Тисячі громадян України звернулись до генеральної прокуратури з письмовими скаргами на дії цього судді… І як бачимо – це дало, хоч невеликий, але результат. Хоча цьому результатові передували навіть виклики до прокуратури громадян, які насмілились звертатися зі скаргами щодо суддівського свавілля. Тиск чинився на наших адвокатів, навіть на народних депутатів, які перейнялися нашою справою…

Сподіваюся, що вища кваліфікаційна комісія суддів ретельно вивчить всі допущені Бурбелою порушення, і прийме рішення у відповідності до чинного законодавства. Неправоту судді Юрія Бурбели 30 серпня підтвердив ще один дисциплінарний орган. А саме в цей день дисциплінарна комісія адвокатури України в Київській області розглянула подання Ю. Бурбели щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності мого захисника Оксани Мельник. Це подання було зроблене суддею Ю. Бурбелою після відводу адвоката Мельник. Дисциплінарна комісія не знайшла жодних причин притягувати мого адвоката до дисциплінарної відповідальності і відмовилась відкривати дисциплінарне провадження.

Це невеличка, але все ж-таки – перемога, і ми будемо добиватись подальших перемог на скільки стане наших сил і можливостей.

Пане Ігоре, якщо можна, коротко розкажіть нашим читачам про Ваш бачення результатів майбутніх парламентських виборів.

- Я переконаний, що політичні сили, які позиціонують себе як опозиційні, переможуть на цих виборах. Але президенту Януковичу вдасться сформувати більшість за рахунок тушок, завідомо включених до списків опозиційних сил, а також за рахунок депутатів-мажоритарників. Саме тому я переконаний і ще раз на цьому наголошую, що доля України, доля української Нації вирішуватиметься не в залі Верховної Ради, яка зараз більше нагадує брокерську біржу, де вроздріб та оптом продаються голоси за той чи інший законопроект, що лобіює інтереси тих чи інших груп, а на вулицях та площах, де вже зараз формується нове обличчя української Нації, де отара овець поступово починає перетворюватись на зграю вовків.

Наскільки відомо, відсторонивши Вашого адвоката, суддя Бурбела призначив Вам державного захисника… Як цей адвокат проявив себе у вашій справі?

- Це ще один цікавий момент. Згідно закону, призначення державного захисника підсудним при розгляді нашої справи не обов’язкове. Я не просив суддю Бурбелу призначати мені будь-яких захисників. Після відсторонення мого адвоката я заявив бажання захищати себе сам. Але суддя, нехтуючи діючим КПК, примусово призначив мені захисника з адвокатського об’єднання Антона Дідору. Цей, з дозволу сказати «захисник», відвідавши мене, запропонував не лінію захисту, а визнати приналежність підкинутих мені набоїв, і тоді він нібито зміг би забезпечити мені умовний термін покарання. Звісно, я відмовився, і зразу ж написав заяву про відмову від цього псевдозахисника. Але суддя Бурбела ігнорує мої клопотання про відсторонення цього «адвоката», і він продовжує мене «захищати».

Адвокат, якому не довіряє підзахисний, є нонсенсом в юриспруденції, і можливий лише в такому корумпованому суспільстві, як наше. Взагалі протягом перших трьох з половиною місяців з дня мого арешту, коли мене утримували у СІЗО СБУ, слідчі спонукали мене дати будь-які покази на моїх побратимів Сергія Бевза та Володимира Шпару, обіцяючи в обмін на це звільнення з-під варти. І пізніше, вже у в’язниці та в колонії на мене виходили з такими пропозиціями. Звісно, я відмовився, за що і є сьогодні переслідуваним, оскільки жив і живу за принципом, що краще згинути вовком, ніж жити псом.

Дякую, Ігоре.

Колись у далекому 1935 році, коли починався Великий терор, українського письменника Бориса Антоненка-Давидовича було заарештовано, звинувачено у “приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації” (УВО), яка нібито силою зброї “прагнула повалити Радвладу на Україні і готувала індивідуальний терор проти Компартії і Радянської держави”.


На допитах слідчий НКВС, Хаєт пропонував йому зізнатися в приналежності до терористичної організації й видати своїх спільників в обмін на обіцянку зберегти письменникові життя.


Відповідь, яку дав письменник ми подали в епіграфі до цього інтерв’ю.


Митця було засуджено на 10 років концтаборів. Він пройшов усі кола ГУЛАГівського пекла, а після того був відправлений на довічне заслання в село з промовистою назвою Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю (З автобіографії письменника).

Сподіваюсь, що на вас, новітніх політв’язнів все ж-таки не чекають такі випробування, і найближчим часом ваші родини зустрінуть вас вдома таких же ж, сповнених оптимізму і натхнення на подальшу боротьбу.

Питання підготував Дмитро Линько, для сайту «Братство.інфо»

P.S.: Влада заборонила відкривати виборчий рахунок єдиному кандидату-політв’язню, але ніхто не завадить нам допомагати Ігореві Мосійчуку з нашої доброї волі. Всі бажаючі, можуть надсилати допомогу на ось цю картку: 5211 5374 1673 6796 Приват Банк.


bratstvo.info
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.