Освіта і працевлаштування

19 апреля 2012, 20:54
0
436

У наші дні на Україні досить поширена така соціальна проблема як невідповідність між системою освіти і потребами ринку праці.


          Зараз відзначається  тенденція до зниження якості освіти через критичну застарілість матеріально-технічної бази навчальних закладів. Недостатні темпи модернізації освітньої бази погіршують рівень освіти взагалі.

          Після школи більша кількість дітей тепер складає ЗНО і намагається потрапити до навчального закладу з високим рівнем, щоб отримати гарний диплом і знайти роботу, яка б подобалася. Але не все так просто як здається.

         Кожна матір дбає про благополуччя своєї дитини, змушує її вчитися, щоб отримати гарні оцінки в атестаті. А після школи батьки роблять усе, щоб їх син чи донька вступили до ВУЗу та отримали диплом про вищу освіту.

         І діти йдуть до інститутів та університетів. Складають екзамени, здають сесії, закінчують навчання і отримують цей диплом.

         А що потім? Батьки вже не в змозі забезпечувати майбутнє життя дітей, бо з кожним роком потреби ростуть і бажання збільшуються. Приходить час заробляти на життя самостійно. І ти, з довгоочікуваним дипломом про вищу освіту, починаєш шукати роботу. І ось тут починається все найцікавіше. Робота є, але не та що потрібна. Працівники потрібні, але не в тій сфері, що тобі до вподоби. А туди, куди ти хотів би піти, тебе не візьмуть. Бо потрібен досвід роботи, а у тебе його не має.

         Де молодому спеціалісту, який тільки-но закінчив навчальний заклад взяти досвід роботи? Для роботи потрібен досвід, а щоб мати досвід потрібно влаштуватися на роботу...

         З цією проблемою стикаються майже всі випускники. Дуже пощастить тим, у кого вже є вакантне місце, куди його візьмуть одразу після закінчення. А що ж робити тим випускникам, у яких немає можливості знайти роботу, або які не мають впливових знайомих, що могли б допомогти у пошуках роботи?

         На це питання дуже важко знайти відповідь, адже після університету чи інституту ми вважаємося вже дорослими і повинні свої проблеми вирішувати самі. А як ми це зробимо, на жаль вже нікого не цікавить.

         На мою думку, єдиним вирішенням такої ситуації може бути робота, яка не дуже подобається, але на яку тебе візьмуть. Можна попрацювати там і заробити собі досвіду, а вже з трудовою книжкою і досвідом роботи буде легше влаштуватися туди, куди хочеться.

         І ось постає ще одна проблема. Трудова книжка. У наші дні, коли податки виросли до висоти небес, не кожен роботодавець буде оформляти працівників офіційно. Більшість людей зараз працює неофіційно, отримує заробітну плату в конвертах, а про досвід роботи і оплати податків зовсім не йдеться.

         Або роботодавець може просто взяти людину офіційно на пів ставки, і це, на мою думку, буде кращим варіантом.

         А працювати офіційно чи не офіційно це вже кожна людина повинна вирішувати сама. Але в будь-якому випадку досвід роботи потрібен, і від цього вже ніхто нікуди не дінеться. Це тобі і престижна високооплачувана робота, це тобі і пенсія коли прийде час.

         Зараз більшість випускників не дуже замислюються про те, що чекатиме нас усіх через 10, 20 і більше років. Але ж всі ми колись будемо пенсіонерами, будемо жити на пенсію. І як ми будемо жити тоді, також зараз залежить лише від нас. Адже якщо ми зараз не допоможемо собі самі, потім нам вже ніхто не захоче допомагати.

         І це також говорить про ще одну проблему нашого суспільства — людську байдужість. Усі думають лише про самих себе, на інших людей просто байдуже. Ніколи ніхто не буде нікому допомагати просто так, лише якщо людині з цього щось перепаде.

         Зараз усі дуже залежні від грошей, тому всі стали дуже жадібні та підозрюють один одного на кожному кроці. Немає вже тієї душевної теплоти, яка була раніше. У минулі часи всі дуже любили ходити один до одного в гості. А зараз усе не так.

         І що б ми з вами не робили, щоб ми з вами не говорили, а люди зараз зовсім не такі, якими вони були раніше. Вже зовсім інші принципи і вподобання. Те, що було важливе тоді, зараз вже не має значення. І на людські примхи та бажання ніхто не звертає уваги. Роби що хочеш, аби мені від цього не було гірше. Ось основний принцип сучасної людини.

         А що можна сказати про допомогу один одному? Забудьте про слово “допомога”. Вважайте, що такого поняття вже взагалі не має. Головне щоб усе було добре у мене, а на нього мені байдуже. Ось такі зараз люди.

         Тому і з навчанням і з пошуком роботи абітурієнтам і випускникам зараз ні до кого звернутися по допомогу. Адже допомоги чекати немає звідки. Лише мама чи тато можуть допомогти. Але ж і вони не завжди в змозі це зробити. Тому залишається покладатися лише на себе.

         Відстоювати свої потреби і свої думки, намагатися пробиватися крізь купу людей, щоб тебе побачили. Показати себе з найкращого боку. Довести всім що ти також на щось здатний. Ти не такий як усі. Головне пам'ятати про це, і робити все можливе, щоб добитися того, що ти так бажаєш.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.