Криза, але не вільного ринку

18 июля 2011, 06:56
политолог
0
621

Під час економічного спаду 2008-09 та наступного непевного відновлення багато експертів заговорили про те, що причиною глобальних злиднів стала ринкової економіки. Однак чи може це бути правдою, якщо світова економіка ще ніколи не була вільною?


Нещодавно Економічна правда опублікувала переклад статті Джозефа Стіґліца “Ідеологічна криза західного капіталізму”. Поважний автор, зокрема, пише: “... кілька років тому потужна ідеологія, заснована на вірі у вільні і не маючі обмеження ринки, довела світ до межі розорення. Навіть у період свого розквіту з початку 1980-х до 2007 року капіталізм американського зразка з ослабленим контролем з боку держави призвів до значного підвищення добробуту тільки найбагатших людей у найбагатших країнах світу, більшість же американців спостерігали, як рік за роком їх доходи або знижувалися, або стояли на одному місці”.

Не допускаючи думки, що лауреат Нобелівської премії з економіки доктор Стіґліц може маніпулювати статистичними даними (хоча й дуже важко повірити, що рівень добробуту основної маси населення західних країн не підвищився з 1980 року), я дозволю собі критично поставитися до твердження про те, що саме вільний ринок “довів світ до межі розорення”.  Перше питання, яке виникає з цього приводу – який саме вільний ринок доктор Стіґліц має на увазі? Немає сумніву, що в жодного відповідального економіста не повернеться язик сказати, що якась із економік світу, за винятком, хіба що, Гонконгу та Сінгапуру, у період з 1980-го до 2007 року наблизилася до ідеалу вільного ринку. Сьогодні, як і 20 років тому, глобальна економіка є далеко не вільним ринком.

Зокрема, жоден з індексів економічної свободи - основи ринкової економіки - (таких індекси розраховуються одразу декількома дослідницькими центрами у всьому світі), не дає жодній з великих економік оцінки, близької до максимальної. Так, згідно з Індексом економічної свободи-2011 від Фундації Херітедж, лише дві вищезгадані маленькі азійські країни отримали більше 80 балів за рівень економічної свободи за шкалою від 1 до 100, де 100 є найкращим результатом. (До речі, хіба випадково саме цих двох найвільніших економік майже не торкнулося “глобальне розорення” 2008-2009, а наразі ВВП зростає від 5% у Гонконзі до 8% у Сінгапурі?) Середній же бал за економічну свободу у всьому світі, згідно з дослідженнями фундації, варіювався від 57,1 у 1995 році до 59,7 у 2011.

Тобто, незважаючи на те, що ми запровадили модель вільного ринку лише трохи більше, ніж на половину, найбільш визнані експерти планети вже запевняють нас, що ця модель не працює. Цікаво, чи дійшли б вони аналогічного висновку про безпорадність ідеї автомобіля через те, що останній не поїхав, маючи два колеса замість чотирьох?

Нарікаючи на політичне домінування, зокрема, в США, груп з особливими інтересами, доктор Стіґліц пропонує (!) посилити державне регулювання економіки. Тобто людям, які використовують державну владу для досягнення своїх економічних цілей (а саме так підручники з політології визначають групи особливих інтересів), доктор Стіґліц пропонує надати ще більше державної влади, і вірить, що це врятує ситуацію? Можливо, хтось серед тих небагатьох, хто ще вірить в хороших політиків, заперечить, що треба просто віддати владу “правильним” керівникам та економічним планувальникам. Якби тільки могла, я б із задоволенням заховала весь свій скептицизм і приєдналася до групи таких ідеалістів, адже, зважаючи на позицію найбільш відомих економістів планети на кшталт Джозефа Стіґліца, шанси обрати янгола президентом є ненабагато нижчими, ніж шанси доставити ще два забраклі колеси світовій моделі "вільного" ринку. Що ж, їдемо далі на бричці?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.