Рік у парламенті. Вінницькі депутати: успіхи і розчарування

28 декабря 2013, 16:37
0
417
Рік у парламенті. Вінницькі депутати: успіхи і розчарування

12 грудня 2012 року почав працювати парламент сьомого скликання. І ось, більше, ніж через рік, можна підвести деякі підсумки діяльності народних депутатів, які пов’язані з Вінницькою областю.

Якщо говорити про успіхи нардепів від Вінниччини у розробці та впровадженні законів, захисту соціальних, економічних та інших пріоритетів рідного краю, то цих успіхів було зовсім не багато. Але все ж, не дивлячись на економічно та політично важкий 2013 рік, вони все ж були. І до глибокого розчарування виборців Вінниччини та зневіри у діяльності парламенту народні обранці ще не скотилися. Але одразу ж 2013 рік не задався.

 

«Депутати Вінниччини»

 

Хоча, спікер Володимир Рибак і оголосив про створення над фракційного і над політичного об’єднання народних депутатів від Вінниччини, воно не почало активно працювати. Ба, навіть зараз складно точно сказати, скільки нардепів на кінець грудня входить у нього.

 

Принаймні, зараз ніхто із чинних депутатів не пов’язує свою діяльність з цим об’єднанням. Сталося те, про що говорили скептики під час виборчої кампанії: для більшості нардепів прорватися у ВР стало важливішим, ніж спільно і скоординовано захищати інтереси Вінниччини. Тож, кожен із них їх захищає згідно зі своєю уявою про них.

 

До того ж, ці інтереси ніде не сформовані і не прописані чітко, принаймні, так, щоб вони стали близькі і членам різних фракцій та позафракційним, і владі і опозиції.

 

У перші ж дні, після оголошення про створення об’єднання, проти цього висловилися депутати Калетніки: Григорій, Ігор та Оксана. Вони наполягали, що дбати про інтереси рідного краю, можна не формалізуючи участь у над фракційних та  над політичних групах.

 

Тож, спільний захист усіма депутатами інтересів громади Вінницької області виявився казочкою, у яку мало хто вірив.

 

Ну а тепер поміркуємо в загальних рисах, чим займалися депутати від Вінниччини під час першого року своєї каденції.

 

Наголошую, тут тільки схема, головні і найбільш яскраві моменти діяльності нардепів у парламенті та за його межами. Детальніше, з аналізом законопроектів кожного з них, повний «розбір польотів» зробимо згодом. Для цього час і бажання, з огляду на святкові дні, що наближаються, є.

 

Тож, почнемо з тих, хто став парламентарями у одномандатних округах.

 

Мажоритарники

 

Олександра Домбровського вінничани обрали по округу №11. І одразу ж, з лютого місяця для нього настали не солодкі часи. Спочатку його депутатство оскаржив екс-парламентар Юрій Кармазін, спочатку у Київському адмінсуді, потім це він підтвердив у ВАСУ. Ця судова інстанція була вимушена зобов’язати Володимира Рибака позбавити Олександра Домбровського статусу та здати мандат. Не дивлячись на те, що останній звернувся до Страсбурзького суду, досі не ясно: який же офіційний статус у Домбровського. Це загадка не тільки для нього, а й для тих вінничан, що голосували на окрузі. Фактично половину обласного центру та Вінницького району у парламенті ніхто не представляє. Зараз на сайті ВРУ значиться, Олександр Домбровський значиться вибувшим. І цілком очевидно, що Домбровський зробив паузу у політичній діяльності. Це й ясно, з огляду на невизначеність статусу.

 

На сусідньому вінницькому окрузі №12 виборцям повезло більше. Якщо можна назвати везінням, те, що там є свій нардеп – Петро Порошенко (позафракційний). Він один із найбільш яскравих політиків сьомого скликання, і безперечно, досвідчена,  політично цілеспрямована людина. Не дарма його днями визнано другим політиком за рівнем впливовості після Віталія Кличка (версія фонду «Демократичні ініціативи»).  Якщо на початку року Петро Порошенко міг претендувати на посаду Київського міського голови, то зараз експерти зазначають, що він би міг замахнутися посаду глави держави. І ясно, що Порошенко, формально не входячи до опозиційних фракцій, показав себе справжнім опозиціонером. Принаймні, його спіч з грейдера біля Адміністрації президента про це свідчить яскраво.

 

Не простим був рік для ще одного опозиційного політика, суперника Порошенка у боротьбі за киян, Миколи Катеринчука (округ №13, фракція «Батьківщина»). Для нього цей рік теж не задався! Принаймні, всі його плани поки що терплять фіаско. Він оголосив про свою участь у виборах мера Києва, а вибори до цього часу так і не призначили. Він оголосив про те, що він став революційним комендантом столиці, але це комендантство  всерйоз не сприймають ні опозиціонери на Майдані, ні їхні противники у «Зоряному». Весь рік для Миколи Катеринчука пройшов у боротьбі за голоси киян, ця боротьба триває і нині. І коли закінчиться – хто знає…

 

Віктор Жеребнюк (фракція ПР), що обраний у нардепи по округу №14 на цьому окрузі проявив себе мало. Це щоб не сказати, зовсім себе не проявив. Після виборів його на окрузі бачили мало, якщо й бачили, то виключно люди з влади трьох районів, що входять в округ. А от напередодні свят його можуть побачити і прості виборці, щоправда, не на яву, а з кількох біг-бордів з образом депутата і святковими побажаннями, що розвішені на найбільших транспортних розв’язках.

 

Не був політично вдалим рік і для екс-губернатора Вінниччини Миколи Джиги (ПР, округ №15). Він Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До того ж входить в 6 парламентських груп.  Зареєстрував за рік 10 законопроектів. Декому із мешканців округу за рік Джига запам’ятався тим, що роздавав мед на рідній Шаргородщині. А більшості українців він запам’ятався тим, що не виконав рішення Апеляційного суду і  Печерського суду та спростувати інформацію, опубліковану в статтях "Георгій Гонгадзе був рядовим грузинської армії" у щотижневій газеті МВС "Іменем закону" від 6 жовтня 2000, "За Гонгадзе - 5 тисяч доларів боргу" в газеті "Київські відомості" , "Чеченський слід» не виявлений і не розглядається" в тижневику "Тижневик 2000" від 6 жовтня 2000 року". Та вибачитись перед матір’ю Георгія Гонгадзе, Лесею. Вона так і не дочекалася цього. Померла нещодавно…

 

Політиком харизматичним, діяльним та публічним виявилася обранка по округу №16 представниця сім’ї Калетників Оксана Калетник (фракція КПУ). З її діяльністю у парламенті і у позапарламентській роботі пов’язано багато цікавого. Вона - перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. І на цій високій посаді неодноразово критикувала роботу комітету за його непрозорість, формальність та закритість від загалу. А поза парламентом під критику потрапив і голова Вінницької ОДА Іван Мовчан. Його вона критикує постійно. За те ж що й комітет та за лобіювання власних бізнесових інтересів та інтересів наближених до нього підприємців.

 

Набагато менш яскравою, ніж у його політичного керівника Порошенка, була діяльність позафракційного Григорія Заболотного (округ №17). На відміну від його політичного шефа, Петра Порошенка, Заболотного не можна назвати яскравим опозиціонером. Деякі закони він голосував, як опозиційні фракції, деякі – разом з представниками влади. На Вінниччині, на окрузі діяльність депутата пов’язана з соціальною допомогою. А от з губернатором Мовчаном Заболотний не свариться, а навіть навпаки: «…І рейтинги, які він одержує по Україні, говорять самі за себе – що він працює ефективно. Що він менеджер з досвідом, що він має на сьогодні програму розвитку та перспективу, тому що займається інвестуванням, і все це дає можливість регіону впевнено дивитись у завтрашній день. Я впевнений, що Мовчан відповідає займаній посаді і те що він робить - повністю відповідає інтересам област», сказав Заболотний про діяльність губернатора і керівника ПР у області Івана Мовчана  у інтерв’ю вінницькому сайту http://www.vinnitsa.info/news/yak-vidomi-vinnichani-otsinyuyut-diyalnist-movchana-na-posadi-gubernatora.html. Але разом з тим, Григорій Заболотний вимагав відставки Азарова і навіть голосував за це з опозицією.

 

Голова парламентського комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, Григорій Калетнік (округ №18, ПР) був частим гостем у школах, садочках, лікарнях, ФАПах та інших соціальних об’єктах та закладах округу. Тут він щедро роздавав допомогу тощо. Також багато уваги він приділяв роботі комітету, прийнятті лобістських для АПК законопроектів, реформі ВНАУ, президентом цього університету він є. А ще – концентрації у руках сім’ї Калетніків медіа-ресурсів та боротьбі з ГО, що критикували діяльність Калетнвіка у Вінницькому аграрному університеті. Григорій Калетнік – парламентар досвідчений, член не одного скликання парламенту. І він ще скаже своє слово під час виборчої президентської кампанії, не залежно, буде вона строкова чи дострокова.

 

Списочники

 

Розпочнемо короткий аналіз діяльності депутатів, що пройшли до Верховної Ради України по спискам політичних партій у багатомандатному окрузі (детально про це поговоримо згодом) з єдиного опозиціонера.

 

Вінниччину в фракції «УДАР» представляє Геннадій Ткачук. Він та його діяльність у парламенті викликала деякі розчарування. Але не у виборців чи одно партійців, а у наближених до міської, обласної та державної влади різноманітних експертів, медіа-теоретиків та технологів. Всі вони дружньо писали впродовж першої половини року, що Геннадій Ткачук стане одною з «тушок» у фракції «УДАР». Йшли місяці, і з фракції не вийшов не тільки Ткачук, а й жодний нардеп. Що свідчить про згуртованість команди Кличка. Та й з прагматичних позицій, не має сенсу з фракції  (і автоматом з партії), якою керує найрейтинговіший політик та ймовірний президент. Сам же Ткачук рік називає найбільш важливим у його житті. «Ми є опозиційною фракцією, це накладає відбиток на нашу роботу, проте ми довели що є згуртованою, дисциплінованою і злагодженою командою однодумців», - говорить він. Про це свідчать і його депутатські голосування в складі «УДАРу», чергування на Майдані, блокування трибуни Ради.

 

Непрезентабельно (назва, що укорінилася і широко вживається на букву "т") в народі і серед політиків  називають іншого нардепа, колишнього представника фракції ОО «Батьківщина», нині позафракційного Романа Стаднійчука. Він потрапив до парламенту після того, як позбавили депутатських повноважень захисника Ю. Тимошенко Сергія Власенка. А згодом, вже залишив фракцію. Тож, опозиціонером, як і мешканцем Вінниччини Стаднійчука можна назвати дуже умовно. Хоча він і був на момент обрання і прописаний у в селі Слобода-Шаргородська, Шаргородського району Вінницької області. Він подав два законопроекти, з трибуни і з місця не виступав, депутатських запитів не направляв. Критикою Майдану публічно не відзначився, як і перебуванням на ньому…

 

Партію регіонів у ВРУ представляють двоє вінничан. Володимир Продивус та Олег Зарубінський.

 

Для Володимира Продивуса – це перше скликання. І широкому загалу він став відомим під час нічних відвідин Ради з еоллегами-депутатами Шуфричем і Тадєєвим, коли парламент блокував «УДАР». Депутати тоді мирно поспілкувалися і розійшлись. Хоча у ЗМІ ці відвідини викликали мало не істерику. Дехто заговорив про силове розблокування президії. На щастя, цього не сталося і не могло статися. Голова федерації боксу України, Володимир Продивус традиційно багато часу приділяє розвитку боксу і спорту. Свою місію у Раді він сформулював так: «Тому і йду до Верховної Ради, щоб не протиставляли політиків і практиків, а бізнес - політиці. Вважав би за честь, якщо б вдалося знизити градус політики і розвернути її до економіки». Поза парламентом Продивус підтримує крім спорту, різноманітні соціальні, культурні ініціативи для мешканців області і особливо – рідної Сосонки. Також у його полі зору – підтримка УПЦ (МП) у різноманітних проявах.

 

Олег Зарубінський – член фракції, але не Партії регіонів. Щоправда, його позиція повністю відповідає позиції більшості фракції. Коли треба було, він підтримував євроінтеграцію, коли ні – перестав. Голосував, так як голосує, чи не голосує більшість членів. Серед колег вважається спеціалістом по міжнародним питанням та зв’язкам з безпеки України. Про що свідчить його робота на посаді першого заступника голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки та Голова Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Одним словом, Зарубінський у фракції людина не перша, але й не остання. Його час від часу запрошують на різноманітні ефіри та ТБ, де він виступає у якості одного з спікерів фракції і висловлює її офіційну позицію.

 

Від КПУ по списку до ВРУ раніше пройшло двоє депутатів. Це літинчанин Михайло Герасимчук та Ігор Калетнік. Життя першого 7 листопада обірвала смерть. Тому, навряд чи є сенс говорити про його законотворчу діяльність нині. Його колеги та земляки про нього говорять, що він був чунною, але принциповою людиною. Справжнім комуністом.

 

А діяльність нині позафракційного за статусом, першого заступника голови Верховної Ради України Ігоря Калетніка занадто публічно, щоб втиснути її у цей короткий огляд. Вона заслуговує на більше місця і часу, ґрунтовного аналізу різноманітних ініціатив першого віце-спікера. Що й буде зроблено найближчим часом.

 

Залишається тільки ще раз зазначити, що це був побіжний огляд, не аналіз діяльності нардепів-вінничан, а окремі характерні штрихи до цього аналізу. 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.