Забобони. Звідки? Куди? Навіщо?

11 августа 2011, 13:37
0
2333

Все частіше чую слова типу: "Ой чорний кіт побіг" або ще краще: "Блін не вітайся через поріг, посваримся". Ну і вирішив дослідити це питання з боку як релігї так і не релігї.

Таке  звичне  і буденне явище як забобони  насправді не таке вже і просте. Виявляється сьогодні кожна четверта людина вірить або прислухається до їх. Виходить це доволі серйозна тема якщо мільйони людей,  в залежності від різних таких прикмет, планують своє життя.

Давайте спочатку розберемо, що ж таке забобони (від «сує»-марно , «верие»-вірування).Це марновірство. Віра у щось просте з вкладання складного змісту.

Звичайно звільнення з роботи легше пояснити з чорним котом, аніж з малим потенціалом чи професійною непригідністю.

Взяти хоча б того самого чорного кота, в слов’янських країнах  це створіння викликає лише неприємні мурашки і страх. Чорний кіт, що перебіг дорогу, означає  біду і нещастя. Причиною тому наша усна народна творчість. Чорний кіт в народних переказах часто шпигує за людьми по наказу відьом і демонів. Видно тому чорні коти в нашому народі і заслужили такої слави. А от в Англії чорна кішка вважається символом успіху, у Шотландії чорний кіт що забіг у будинок  вважається  символом успіху  багатства. А що робити слов’янській людині, що потрапила у Об’єднане королівство? Чекати лиха? Чи все таки щастя? Різноманітні ролі чорних котів у різних народів світу це ще одне свідчення того, що це не більше ніж казка чи легенда , яка у іншому племені по іншому закінчується, хоч і схожий сюжет.

Але давайте все таки роздивимось забобони з двох різних сторін. Зі сторони людини яка у них вірить, і з боку людини яка вірить і покладається на Бога. Людина яка вірить в забобони , змінить свій маршрут якщо дорогу перейшов чорний кіт. На думку цієї людини, коли вона піде далі то її чекають великі неприємності. Вона грунтує свою віру на тому, що звичайна кішка чорного кольору має владу над майбутнім людей. Коли людина все  таки іде далі,попри кота, вона тепер психологічно налаштована на якесь нещастя. І що б  хороше не сталося, один маленький неприємний момент, який у будь-який інший день зостався б просто непомітним, відтепер набуває зовсім  нового, сатанинського значення. «Все таки чорний кіт це правда»- крутиться думка у голові. Але хто застрахований від проблем? Чи є  сенс звинувачувати звичайну тварину у зв’язку з пеклом? Навіщо спихати всі свої проблеми на злі сили , коли набагато легше просто вирішити їх і забути.  Звідки у нас, розумних, освічених людей є така потреба звинувачувати у своїх бідах усе на світ крім самих себе? Я не думаю що коти з чорним хутром це посланці пекла , місія яких на цій планеті зіпсувати життя простих смертних. Шкодити людям це завдання диявола, чорний кіт по моєму не схожий на диявола, чи я помиляюсь? Немає у них нічого демонського.  А лихо яке сталося після зустрічі з представником котячого роду, це наше внутрішнє налаштування на погане. Нам дається по нашій вірі. Ми самі викликаємо горе,а бідні тварини страждають. Не розумію це у нас менталітет такий чи що?

Віруюча людина не стане наділяти звичайного кота всіма силами і обов’язками самого Господа Бога, а інколи і «рогатого». Звичайно диявол може діяти через кота, але так само він може діяти і через свиню чи курку. Ну просто логічно, не може кіт бути втіленням зла. Віруюча людина, повинна це розуміти, і планувати майбутнє не по прикметам , а по Слові Божому. Бо тільки там істина, там дорога і там життя.

 Звідки?

 Більшість забобонів мають глибоке історичне коріння і часто відносяться до релігійних вірувань. Вони беруть початок з тих часів коли люди поклонялись сонцю і землі. Коли людство гадало на сонячних затемненнях і кишках тварин,боялись блискавки і вірили, що земля – це млинець. По логіці вони мали б забутися і відійти в анали історії,так як відійшло гадання на печінці вбитої тварини і жертвоприношення . Але сталось навпаки, забобони так сильно в’їлися у нашу повсякдневність, що тепер це стало  звичайною частиною нашого з вами життя. У чому ж причини такої тривалої і масової окупації забобонами світу? Тут є дві відповіді. Перша. Усна народна творчість. З покоління в покоління передавались легенди про те як сонячне затемнення стало причиною краху цілої імперії, або як після зустрічі з вороном людина померла. Це звичайний першобутній   страх як перед  апокаліпсисом чи чимось надприроднім. Забобони беруть свій початок від язичницьких релігій,де тварин, шматки дерев чи каміння, жреці «наділяли» надприродними силами. Людям треба було чомусь поклонятись. Кроляча лапка наприклад це чудовий ідол. Так званий Бог успіху. А по суті ,звичайна відрубана в бідної тварини лапа. Отже страх перед не вирішальними проблемами штовхає людей не до Бога, а до талісманів made in china і амулетів від баби Оришки.

Друга відповідь це небажання людини визнати свою нікчемність і звалити всі проблеми на марс який пройшов біля землі під кутом 50 градусів і це звичайно послужило причиною того, що людина розлила на себе каву. Люди  завжди любили звалювати свої проблеми на чужі плечі . Так легше.

Наприклад, як з’явився забобон, що розбите дзеркало принесе сім років не щастя? Перші дзеркала були дорогі  і малодоступні. Звичайні люди могли собі дозволити лише маленьке дзеркало яке легко було розбити. А люди були прості, вірили в русалок і т.д. І коли дзеркало розбивалось, то люди вважали, що вони поранили свого двійника, а якщо  подивитись у це дзеркало,то двійник поранить їх. Пізніше з’являється додаток про сім років нещастя. Чому сім? Бо сім завжди було щасливим числом , а ж тут виявляється, що сім років буде біда. Наведіть мені хоча б один випадок з життя коли після того як людина розбиває дзеркало вона сім років важко мучиться і я повірю у це. Дайте вгадаю, немає? Ну нічого, не у вас одних немає цих фактів, навіть більше, їх немає взагалі. А я сам особисто бив дзеркало, і зараз у мене в кімнаті розбите дзеркало . Але я щасливий. Парадокс? Ні, скоріше ще один забобон виявився звичайною дурницею.

А ви знаєте історію походження  забобону «розсиплеш сіль  - посваритесь» ?. Там все просто. Колись наші предки дуже важко працювали для того що б видобувати сіль. І звичайно вона коштувала дуже дорого. Одна маленька щіпка солі здобувалася важкою працею і втраченим здоров’ям. І якщо дружина вдома все таки розсипала сіль, зрозуміло було те, що увечері буде гучний скандал. Реально? Дуже. Проходять роки , сіль стає доступною а це вже серйозний забобон « з бородою».

Я навіть можу новий забобон вигадати. Як вам такий :згубити паспорт - у паспортний стіл підеш? Або: стань зварювальником – спати погано будеш! Ну чим не забобон?

Отже більшість сучасних  забобонів або не мають під собою реальної  основи (чорний кіт), або були реальною картиною у минулому, але через певний час втратили свою актуальність і стали здобутками народної творчості, а люди вже у наший час просто сприймають все надто буквально(розбите дзеркало, розсипана сіль , передавати через поріг, виносити сміття після заходу сонця).

 Куди?

 Що ж  ми маємо тепер ? У еру інформаційних технологій,підкорення космосу і Інтернету , людина досі залежна від таких пережитків минулого як забобони. Виникає логічне запитання – чому? Просто у людині досі є такий страх перед чимось невідомим. Цього боялись наші предки, цього боїмося і ми. Людина яка боїться висоти, буде вчити боятись свою дитину висоти , а та свою і т.д. доки який там пра-пра внук не залізе на дерево, попри заборону батьків і страх,і зрозуміє: «о так тут не так вже й страшно». .

Я розсипав сіль і ні з ким не сварився,бив дзеркало і живу  до нині щасливий , передавав через поріг і не горював, одягав сорочку навиворіт і не був битий. Так можливо тут , щось не так? Виникає просте бажання подивитись на ті  докази, що забобони діють, але їх не має. Їх просто немає. А знаєте чому? Бо забобони це  не більше як марновірство. Віра у  щось складне  незрозуміле, яка навіть не має під собою ніяких підстав. Просто міф який розбивається вщент логікою,релігією, і життям врешті решт.

 Навіщо?

Так чи треба нам вірити у чорних котів і розбиті дзеркала? Якщо погане має статися воно  станеться, і його не зупинити тим , що я зміню дорогу через яку перебіг той самий кіт, чи розітру в порошок  шматок дзеркала. Навіщо змушувати себе заучувати сотні не зрозумілих прикмет і ще більше дурної інформації типу «Що зробити щоб не померти, якщо ви виносите сміття після заходу сонця». Навіщо? Коли Бог каже до нас ,що б ми повірили у Нього . Просто повірили прийняли Його у своє серце . Мені здається що прийняти Ісуса легше ніж вивчати безліч забобонів і плюс протидію до кожного. З Ісусом –життя по моралі. Зі світом по забобонах,курсу долара,суєті і конфліктах. Але вибір за вами .

Хочу висміяти ще один «серйозний» забобон. У Бразилії треба спочатку сипати у чашку цукор, а вже потім каву інакше будете не щасливі. Стоп. А якщо я п’ю каву без цукру ? Я що тепер довічно не щасливий? Чи почати пити з цукром і псувати здоров’я? Чи може забобон діє лише  на тих  хто  « з цукром», а що ж робити іншим?

Інша ситуація з Ісусом . Він пропонує радість всім, незалежно від того чи дивлюся я у побите чи ціле дзеркало, чи п’ю каву з цукром або без нього, розсипав я сіль чи ні. Це неважливо. Важливо те з яким серцем я це роблю. Що у мене в думках. Про що я думаю коли виношу сміття пізно ввечері. Про нелогічний забобон, чи про обітницю Бога : « Коли Бог з нами, то хто проти нас»?

 

Артьом Наавгуст 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: религия,Бог,вера,Иисус,суеверия
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.