Ознаки владної недієздатності

14 ноября 2011, 06:59
Адвокат
0
513

Або що спільного між вибоїнами на дорогах, льодяними бурульками та голосуванням в парламенті


Що спільного між вибоїнами на дорогах, льодяними бурульками та голосуванням в парламенті?

На перший погляд – це абсолютно різні речі. Але в сукупності вони стають індикатором діяльності влади. Або якщо бути зовсім точним то бездіяльності. Це той лакмусовий папірець за допомогою якого можна визначити дієздатність влади. Саме основне, що результати цих "хімічних експериментів" ми з вами спостерігаємо постійно.

            Розпочнемо з неякісної дороги. Всі ми чудово розуміємо, і технічні норми з утримання доріг це встановлюють, що якщо дорожнє покриття стало незадовільним, тобто на ньому з'явилися, наприклад, ями, то влада повинна вжити заходів щодо негайного ремонту таких пошкоджень. Але, підкреслюю – це МИ так думаємо.

            Влада, в свою чергу, мислить по іншому. При чому мислить вірно, але робить навпаки. Замість того, щоб зробити ремонт відповідного відрізку дороги, влада робить просто фантастичного розміру за трудовими затратами і масштабами фінансування крок – вона просто встановлює на початку дороги з ямами дорожні знаки "Нерівна дорога" (1.10) або "Вибоїни" (1.12). І ми, їдучи черговий раз по ямах на дорозі, спостерігаючи вже понад рік назад встановлений знак "Нерівна дорога", який чомусь з тимчасового перетворився на постійний, не розуміємо чому влада не ремонтує дорогу. А влада в свою чергу вважає, що вона повністю виконала перед нами свій владний обов'язок – встановила знак, який попереджає про неякісну дорогу, та ще й, щоб ми, не дай Боже, не повбивалися на цій "чудовій" дорозі – встановила знак обмеження швидкості "40". І все. І це є найкраща та найповніша німа відповідь на наше запитання "Чому?".  

            Наступним яскравим та очевидним прикладом недієздатності влади є самі звичайні льодяні бурульки, якими обвішані наші будинки кожної зими. Вони, абсолютно не вдаючись до високих матерій, чудово демонструють практичне виконання владою своїх обов'язків перед нами – ЛЮДЬМИ.

               Так само, як і з дорогами, ми з вами без жодної спеціальної вищої освіти розуміємо, що якщо зимою на стріхах багатоповерхових будинків висять льодяні бурульки і якщо їх не зняти, то вони елементарно можуть завдати тілесних ушкоджень звичайним перехожим. А ось тут реакція влади, яка мислить майже синхронно з нами, але знову ж таки робить все навпаки. Замість того, щоб негайно зняти всі льодяні бурульки, влада вдається знову ж таки до не менш фантастичних заходів – огороджує тротуари біля будинків з бурульками червоно-білими смугастими стрічками. Все – обов'язок виконано. Пішоходи захищені від льодяних бурульок. Дарма, що "захищені" пішоходи змушені обходити огороджені тротуари по дорозі, де наражаються на неменшу небезпеку - бути травмованими авто.

            Припускаю, що в прикладі з бурульками, виправдовуючи свою бездіяльність, влада може апелювати до того, що зніманням бурульок повинні займатися балансоутримувачі будинків. Згоден. Але ж Конституцією проголошено, що життя і здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю. І саме на державу покладено обов'язок захищати найвищі цінності. Але, як з прикладом вибоїн на дорогах, так і з бурульками влада наражає нас з вами на небезпеку, в якій ми можемо втратити найвищі соціальні цінності, які очевидно є цінними лише для нас.

            Останній приклад "піклування" влади про нас з вами взятий не з сьогоденних буднів пересічних громадян, які піддаються вище вказаним небезпекам, а з життя безпосередньо самої влади, або точніше її окремих представників. Нагадаю, що згідно Конституції МИ, тобто народ, є єдиним джерелом влади в Україні. Але, так склалося, що ми кожні 5 років передаємо свої права джерела влади чужим нам людям, які взамін обіцяють нам ВСЕ..., але не дають нічого.

            Всі знають, що Парламент є єдиним органом законодавчої влади в нашій державі. Парламент складається з обраних нами депутатів. Це ті люди, яким МИ делегували право вирішувати за якими правилами нам з вами жити. Ці правила нашого життя викладаються у Законах, які приймають наші обранці. Взагалі, ідея демократії дуже чудова тому, що певна невелика кількість людей приймає рішення в інтересах набагато більшої частини населення держави. Але це лише ідея. Суть демократичності Парламенту полягає в тому, що кожен обранець мислить своєю головою, наводить обґрунтовану аргументацію свого вибору "ЗА" чи "ПРОТИ" і лише після цього натискає кнопку. Але, на превеликий жаль, така демократія для нас недосяжна. Певна частина парламентарів не мучать себе роздумами про високе, вони просто, за прикладом славнозвісної "собаки Павлова", реагують на умовні знаки "регулювальника". Чому "регулювальника"? Та тому, що голосування певних обранців нагадує розділ Правил дорожнього руху "Сигнали регулювальника": рука піднята – "ЗА", рука опущена – "ПРОТИ". 

            Ось яскравий приклад "ручної", штучної демократії. Яскравий приклад недієздатності влади, яка себе віджила. Але дієздатність влади це не потенція – її пігулкою не покращиш...
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.