Обережно! Інформаційний вірус!

14 февраля 2012, 10:45
0
472

... нас систематично та цілеспрямовано фарширують величезною кількістю негативного інформаційного сміття. ЗМІ, у перегонах за рейтингами, вщент напакували ефір страшними історіями ...

"Людину неможливо чомусь навчити. Варто лише допомогти їй відшукати те, що є вже в ній самій" ( Галілео Галілей)

Останні декілька років  нас систематично та цілеспрямовано фарширують  величезною кількістю негативного інформаційного сміття. ЗМІ, у перегонах  за рейтингами, вщент напакували ефір страшними історіями та жахливими картинками.  А реквієм Живим, у виконанні траурного  дуету   агресії  і безпорадності,  викликає   нестерпний душевний біль, паралізуючий розум і тіло.  Мруть люди, щезають села,  непомітно зникають міста, на черзі країни…


     Черкаси  - це місто,  в якому глибоко проросло моє родинне коріння. Я народилася і виросла у будинку №11 по провулку Некрасова ( зараз там багатоповерхівка), навчалась у школі №15, ходила до музичної школи № 4. Майже вся моя рідня працювала на Машбуді (Темп).  Звичайнісінька  сім’я, яких багато. Пам’ятаю  свій провулок – невеличкі хатки – вулики  з низенькими парканами і багато квітів: жасмін, кущі простих рожевих троянд, бузок, мальви, ромашки… Діти наввипередки хватали мітли – біля будинків повинна бути ідеальна чистота! Нас ніхто не змушував. Так робили батьки, дідусі, бабусі, сусіди... Ми просто не вміли по іншому. А ввечері провулкова художня самодіяльність  підростаючого покоління  влаштовували концерти для дорослих: старенькі  сиділи на  почесних місцях, а кому не вистачало стільців ( дорослі  якраз поверталися з роботи), мусили дивитися два відділення навстоячки. Нам довго аплодували і вручали  квіти із сусідських клумб – ніхто за це не сварився.  Лунав сміх. Там жила радість, яка щедро дарувала всім  незабутні хвилинки простого людського щастя. ..

     Зараз пригадуються тоді ще незрозумілі мені  прабабусині  слова  :  «…головне, онучечка,  щоб не було  війни і голоду...цінуйте життя, воно  швидкоплинне…». Глибоко віруюча і мудра прабабуся Мотря – у  похилому віці здійснила свою мрію - пішки помандрувала  до Києво – Печерської лаври…(прожила близько  110 років).

Непомітно пролетів час. Відбулося багато змін у Світі і моєму житті. Я  -  мати двох дорослих доньок.  Пишаюсь ними і радію за них. Але з кожним днем все гостріше відчуваю біль за долі інших дітей. Факти говорять самі за себе – молодь поступово деградує. Сучасне суспільство  викинуло її , мов непотріб,  на узбіччя дороги в Майбутнє, наостанок  інфікувавши   байдужістю щодо власної долі.  Нажаль, ніхто не попереджав, що  щоденне споживання інформаційних  помиїв,  поступово  викликає  залежність, яка є смертельно небезпечною  для особистості!

    Прикро, але суспільний шизофренічний дибілізм  стає особливою національною ознакою, а  духовно–етичний  суїцид поступово набуває пандемічних масштабів! Наслідки цієї катастрофи важко перебільшити!

Не дивно,   що за таких умов,  питання соціальної пасивності населення з кожним роком набуває все більшої актуальності.  Фахівці систематично попереджають  про невтішність перспектив. Сьогодні, як ніколи,  увага  влади та суспільства прикута  до загрозливих результатів соціологічних опитувань  – 52%  громадян України ні за яких умов  не мають бажання брати участь у будь – яких виборах (очевидно, що згодом ефективність використання різноманітних «брудних»  виборчих технологій зведеться нанівець), а  82% молоді в найближчий час готові емігрувати в інші країни!

Головна причина  сумних статистичних даних – відсутність віри в себе та неспроможність особисто вплинути  на  перебіг  подій!

З дитинства пам’ятаю, вислів: «Щастя приходить до щасливих, а нещастя до нещасних».  Ці прості слова, мов Ангел – Охоронець непомітно захищають і впевнено ведуть мене, допомагаючи  і підтримуючи  на складних життєвих перехрестях.

    Шануйте себе і не залишайтесь байдужими до свого  Майбутнього!. Цінуйте Час! Повернути його неможливо!

Так. Іноді важко і боляче  робити аудит власного життя.  А переоцінка  подій і вчинків завжди спонукає до формування нової системи цінностей, нових поглядів, нової моделі поведінки, нових обставин, врешті  решт – народження нового Я.  Гасло якого –  Я сам творю свою реальність!

Байдуже, що  покищо не вистачає знань – було б бажання їх надолужить!

Не страшно, що  бракує навичок –  обов’язково прийдуть  з досвідом!

Головне –  чіткий фокус на омріяному  і її величності   цілеспрямованій  Дії, а  щоденні  кроки  вперед  по шляху до Успіху і Процвітання  - запорука великих Звершень та зміцнення  Віри в себе!

Почніть вже зараз – відчуйте цінність і  унікальність власного життя! Любіть себе як самодостатню, але невід’ємну частинку  Великого Всесвіту! Пригадайте давнішні   Мрії – і дайте їм шанс ! Невже вони не варті того?  Сміливіше!  Сьогодні  вибір за вами.

І головне – 40% успіху людини залежить від оточення.

Будьте щасливими і щедро обдаровуйте щастям  тих, хто поруч з вами!


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.