Майбутнє для моєї дитини

Я хочу, щоб вона жила в Україні

Місяць тому назад у мене народилась дочка. Це перша дитина, тому зараз дуже багато думаю і переосмислюю. Попри думки та мрії про нашу сім’ю, думаю і про її власне майбутнє. Ким вона буде, де і як буде жити, в чому себе реалізує, чим займатиметься.

Так, я знаю про всі наші біди, про всі проблеми і так інше. Здається, в якийсь момент, що це суттєво «правильні лікарі»,  «правильні школи/вчителі» і далі за списком. Сюди навіть можна приплести погані дороги і складну геополітичну ситуацію в країні. Проте, якщо подумати, то це все – труднощі росту. І треба сказати, вони пройдуть, з’являться нові – бо інакше просто бути не може.

І тільки одне питання щодо її майбутнього мене дійсно турбує. Чи буде вона успішною в житті? Головне, для мене, незалежно від її майбутньої професії та соціального статусу, щоб вона ніколи не думала і щоб ніхто не подумав, що вона невдаха.

Я знаю, що ми з дружиною зробимо усе зі свого боку можливе, аби вона була успішною. Але вона не ростиме тільки серед нас обох – натомість у суспільстві.

Але ж подивімося хто домінує у суспільстві? Невдахи.  Вони всюди, їхня думка домінує.

Невдахи останні два президента – одного жінка кинула на висхідній кар’єри, іншого від судимості «відмазував» родич. Такого ж штибу діти їхні.

Невдахи депутати – не можуть навіть ходити нормально на роботу.  Я вже не кажу про міністрів-лузерів. Один думає що красивих дівчат не буває в науці – глянув би на мою дружину-красуню, кандидата технічних наук. Інший бере матеріальну допомогу від держави та їздить на краденому джипі.

Одним словом у них є команда – невдахи. І результат їхньої роботи – semi-failed state. Сподіваюсь, що вони такі невдахи, що навіть справу руйнування держави не доведуть до кінця. Власне, я в цьому впевнений.

Я впевнений, що Україна – країна успішних особистостей. І моя дочка стане однією із них.