ВЛОМИТИся у прокат
06 вересня 2013, 12:55
Власник сторінки
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
Нове українське кіно
А пам’ятаєте: «Штольня! Було так весело й прикольно…» Так, взяти б текст із пісні, яка стала саундтреком до «першого вітчизняного горору» і заримувати їх до слова «ломбард». Бо теж було весело й прикольно.
Режисер Любомир Левицький (Кобильчук) своєю «Штольнею» змусив кінокритиків говорити про вітчизняне кіновиробництво. На хвилі пробудження інтересу до всього українського у 2005‑06 роках він зняв простенький фільмець про студентів-археологів. Нехитрий сюжет із давньослов’янськими мотивами не викликав захоплення у публіки та професіоналів. Та Любомир не знітився і продовжив пошуки себе у мистецтві. Вони привели його до жанру кримінальної комедії. Така собі відповідь зрозумілому англійцеві Гаю Річі.
Пішовши шляхом найменшого спротиву і не вишукуючи молодих талантів, Любомир зробив ставку на перевірену гвардію із КВК, «Камеді клаб» та досить відомих акторів, які частенько крутяться на зйомках серіалів. Сюжет його стилізації під «Карти…» досить простий – треба пограбувати інкасаторів. А от розвиток подій іноді аж паморочить голову глядачам. Двом братам – Яші і Марку, які уже відмотали строк у буцегарні, перепадає спадок – ломбард. Але вступити у свої права їм заважає дядько Фелікс, який прямо посилає їх туди, куди на зиму летять птахи. Тож нетерплячий Марк хапається за зброю, а обачливий Яша – за голову. Їхні шляхи ненадовго розходяться, але обставини змушують братів об’єднати зусилля, адже на кону виявився не лише ломбард, але й життя головних героїв. Проте визначити, хто головний герой, досить важко. Тут вам і інкасатори, й «тіпочки з района», ще й «сбушники» нагодилися. Тож братики і братки покрутилися в’юнами у солі, поки не отримали кожен своє. Хтось кулю в лоб, а хтось…
Місце подій фільму дещо не визначене. Той, хто мандрує Україною, впізнає місця зйомок, але більшість може признати у промзонах кожен своє місто. Що ж, напевне, так фільм швидше окупить себе у прокаті.
Діалоги у фільмі досить цікаві та густо перемежовані як «гопницькими» жартами, так і «чорним» гумором. Вся ця кіносолянка гостро приправлена стріляниною і гарнірована кінотрупами. Жарти у стилі «камедіклабівців» трішки сприймаються як вторсировина: «Братішка, астарожнєй! (у цей час «гопнік», їдучи на велосипеді, намагається запхати заряджений пістолет-ракетницю за пояс спортивних штанів. Лунає постріл.). Братішка!.. Сгарєл на работє!» Якраз оті жарти з колись популярних телепередач, із вуст колись популярних телегероїв можуть зіграти злий жарт із режисером. Три мільйони вічнозелених одиниць можуть не окупитися у кінотеатрах. На жаль, режисер не зміг пояснити затримку із виходом фільму. Відомо, що «Ломбард» відзнятий досить давно, і тривалий час йшов процес монтажу, який викликав гострі суперечки між продюсерами і Левицьким. Злі язики, яким немає підстав не вірити, стверджують, що суперечки переросли у сварку, і Любомир на своє дітище просто «забив». Може, цим фактом і пояснюється його відсутність на кінофорумі в Одесі, хоча прямо про це ніхто не сказав.
«Ломбард» – зразок досить непоганого жанрового кіно для тих, хто частенько користується послугами ломбардів. Можна погиготіти над пригодами невдах, «поржати» над більш смішними епізодами, тому й перевантаженість фільму сюжетними лініями і деякі явні «файли» не помічаються. Хоча буде дуже жаль, якщо «Ломбард» не піде у прокат.
Наразі Любомир Левицький-Кобильчук закінчує зйомки фільму з елементами горору «Тіні незабутих предків» і геть не переймається «Ломбардом», але то вже історія для іншої публікації.
Читайте також:
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.