Одруження чи цивільний шлюб частина 1

9 сентября 2013, 07:42
Адвокат
0
281

Люди встречаются, люди влюбляются……. женятся……


Темпи життя сучасного суспільства значно перевершують темпи життя попередніх поколінь, особливо це стосується  великих міст. Мова піде про життєві ситуації, пов’язанні з наслідками, що ілюструють зневагу до офіційного проживання чоловіка та жінки родиною. Частина перша цієї статті розкриє проблему спадкового права, частина друга  - стосуватиметься розлучень.

День за днем, рік за роком ми перегортаємо сторінки історії, віддаляючись від радянських часів, коли спільне проживання чоловіка та жінки неможливо було уявити без офіційної реєстрації шлюбу, не тільки з погляду керуючої руки партії, комсомолу, але й з боку моралі всього  суспільства.

Сучасний світ більш розвинений, люди не квапляться  укладати шлюбні контракти і реєструвати свої відносини, це стосується, як це не дивно, не тільки молоді,яка губиться у вирі почуттів та вражень від «дорослого» життя а й людей похилого віку. Цьому явищу передує багато факторів:  банальна відсутність часу на  клопоти, пов’язані з традиційними святкуванням даної події,  недовіри співмешканців один одному, сумнівів щодо спільного майбутнього подружжя.

Сама суть співіснування чоловіка та жінки, за своєю природою, тягне влаштування благоустрою, придбання спільного майна, накопичення статків, народження дітей.

Проте, життя вносить свої корективи. Як зазначалось вище,  мова піде про смерть одного з членів подружжя і права на спадкування його частки другою половиною.

Згідно ст. 1216 Цивільного Кодексу, спадкування - це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Законодавство визначає два види спадкування: за заповітом і за законом.

У загальному сенсі, поняття заповіту цілком зрозуміле, і являє собою особисте розпорядження майном на випадок власної смерті фізичною особою. Цей документ надає безперечне право особи на частку в майні чи все майно, вказану у заповіті. Але ментальність нашого народу не схильна укладати подібні документи, якось не прийнято у нас передбачати майбутнє.  Відкладаємо  питання на потім, заспокоюючи себе думками про безсмертя та довге і щасливе життя.

Зупинимось на спадкуванні за законом. Законодавець виділяє п’ять черг спадкування. Оскільки тема даної статті - відносини подружжя, то розглянемо черги спадкоємців з точки зору черг на спадкування.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, перша черга спадкоємців, за законом, передбачає: дітей спадкодавця, того з подружжя, який його пережив, та батьків. Отже, дружина чи чоловік, які пережили члена подружжя,  перебували з ним у офіційному шлюбі і  мають право першочергового спадкування його майна.

А як же бути, коли офіційної реєстрації шлюбу під час проживання подружжя не відбулось? Законодавець у даному випадку посилається на ст. 1264 Цивільного кодексу  України, яка передбачає четверту чергу спадкоємців за законом: «у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини».

З викладеного робимо висновок:  той із  членів «цивільного подружжя», хто пережив спадкодавця, і має намір отримати частку у спадщині, по -  перше, повинен був прожити зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років. По - друге, факт проживання однією родиною повинен підтверджуватись доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем. Повний перелік  доказів міститься у п.211 «Інструкції про вчинення нотаріальних дій» : довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу,  відповідного  органу  місцевого самоврядування  про те,  що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із спадкодавцем; копія рішення суду, що набрала законної сили, про встановлення  факту  своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі,  який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи,  що підтверджують  факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

З точки зору процесуального права, а саме : п. 5, ч 1, ст. 256 « Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачає можливість встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.  

З юридичної практики автора, саме рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім’єю, є дійсною підставою для вступу у спадщину, а всі інші документи є лише  підставою для ухвалення такого рішення.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України встановлений термін для прийняття спадщини законодавцем - шість місяців. Факт проживання однією сім’єю встановлюється виключно судом, а тривалість розгляду справи судом може значно перевищувати встановлений законодавцем термін для прийняття спадщини. І мова йде лише про четверту чергу права на спадок.

Підсумовуючи викладене,  слід замислитися над майбутнім, чи варто ставитись до офіційної реєстрації власних відносин зверхньо, аби передбачити уникнення можливих проблем, пов’язаних з біганиною по державних установах, намагаючись успадкувати спільно нажите майно, втративши кохану людину…

Персональний сайт автора: www.cheremin.com.ua

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: право,адвокат,цивільні відносини
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.