Децентралізація: ключові виклики перед реформою після двох років впровадження

4 августа 2017, 13:58
Социолог-аналитик
0
19
Децентралізація: ключові виклики перед реформою після двох років впровадження

Децентралізація: ключові виклики перед реформою після двох років впровадження

 Після двох років впровадження реформи можна зробити деякі проміжні підсумки. На початку 2015 року і зараз ситуація кардинально інша. Зараз реформа знаходиться в стані — «на марші», об’єднано вже практично 50% території Запорізького регіону, це значить, що половина населення вже в об’єднаних громадах. Тобто ми розуміємо, що зараз реформа децентралізації пройшла ту точку неповернення, після якої тільки вперед. Якщо говорити про 2015 рік, то це були перші громади, які є першопрохідцями, вони задали той темп, з яким зараз рухається Запорізький регіон. Вони показали позитивний приклад об’єднання, довели, що треба об’єднуватися та брати відповідальність у свої руки.

Зараз реформа децентралізації не тільки змінила адмінтериторіальний устрій Запорізького регіону, а й змінила  філософію управління, ставлення мешканців до своєї території. Це вже господарники нової формації, люди, які знають що роблять і який результат від цього отримають. Вони чітко розуміють: які в них є податки, на що потрібно їх спрямувати. Вони добре усвідомлюють потреби населення. Це управлінці новітньої України. Приклади таких громад і людей є чудовими орієнтирами, завдяки яким наша реформа рухається вперед і є успішною.

Ключове завдання перед суб’єктами реалізації реформи на сьогоднішній день — це роз’яснення — презентація позитивних сторін реформи, це конкретні історії успіху тих громад, що вже об’єдналися. Наші перші шість громад — це приклад того, що все йде добре. Не потрібно нічого вигадувати, ми просто кажемо: «Поїдьте до тих громад, що вже об’єдналися в 2015-2016 роках. Ви  побачите, що в них є, запитаєте чи справдилися ті побоювання, що  були до об’єднання!» Часто організовуємо спеціальні тури, запрошуємо представників успішних громад, залучаємо до просвітницької роботи. Зараз є чітке розуміння — або ти з реформою, або ти деградуєш!

Можливо це звучить дещо жорстоко, але неможливо в країні мати дві управлінські системи. Тобто всі секторальні реформи зараз підв’язані  під реформу децентралізації. Ми вже маємо законопроекти по медичній реформі, по освітній,  вони опираються на той устрій, який буде після повної реалізації реформи децентралізації. Якщо ти зараз не приєднуєшся до реформи, то ти вже втрачаєш конкретно в розвитку медичної та освітньої сфери.

Об’єднуватися чи не об’єднуватися — це питання життя і розвитку або стагнації та деградації. Керівники, які мають соціальну відповідальність це розуміють і вони пришвидшують той темп, який зараз є на території. Звісно є сили, які гальмують цей процес. Ми не повинні це приховувати! Є амбіції деяких селищних голів, сільських голів,  фермерів, які вважають, що вони мають повноту влади, а якщо буде об’єднана громада, не матимуть впливу на владні процеси. Це цивілізаційний вибір:  або ми рухаємося до суспільного блага і там здобуваємо власне,  або ми будемо переслідувати свої інтереси і у підсумку програємо.

Важливим аспектом є доля нинішніх районних адміністрацій. Це одне з ключових питань, наразі у Верховній Раді  зареєстрований законопроект стосовно змін меж районів, тобто буде переформатування. Наприклад, у Запорізькій області зараз у є 20 районних адміністрацій, 20 районів області, а концепція  реформи передбачає, що їх повинно бути лише  п’ять. Реформа прибирає районну ланку, щоб вона не була перешкодою між громадою,  державою, інвесторами чи будь-якими партнерами. Я думаю, що це питання  одного року. До завершення реформи ми перейдемо вже до нового формату районних адміністрацій. У Запорізькій області є декілька районів, які повністю об’єдналися, це Оріхівський, Веселівський, Кам’янсько-Дніпровський. Є також  райони, які стали громадою-районом: Чернігівський, і Великобілозерський. Зараз у них роль районних адміністрацій зменшена до мінімуму, там немає районного бюджету і потреб в районних депутатів також.

Реформа децентралізації покликана для дуже простих речей: щоб рівень послуг у найменшому населеному пункті дорівнював рівню послуг міста обласного значення. Щоб був рівний доступ до ресурсів. Щоб людям не потрібно було їхати до великого міста, щоб якось дати собі раду. Активність повинна зміщуватися в село.

Ключовий принцип реформи децентралізації — це партисипативність,  тобто де є проблема - там вона і вирішується, уся влада концентрується в громаді. Людям буде набагато легше контактувати з владою громади і вирішувати швидше свої питання без перешкод.

Багато скептиків пов’язує закриття шкіл чи медичних амбулаторій з децентралізацією. Але насправді реформа дає можливість населенню самому вирішувати долю інфраструктури території. Наведу приклад. Центральна влада каже: «Ми вам даємо 9 тисяч гривень на одного учня на рік, а у вашій школі 20 учнів, ось вам  180 тисяч гривень. Але щоб забезпечити її діяльність, необхідно два мільйони гривень. Ви зможете собі це дозволити? І громада каже: «Нам ці 20 учні потрібні тут? Або можливо краще купити новий шкільний автобус і відвезти їх за три кілометри в інше село, де якість освіти вища і вони потім зможуть вступити до Запорізького ВНЗ і бути конкурентоздатними на ринку праці» або «Давайте будемо дотувати школу зі свого бюджету, але ми тоді не зможемо забезпечувати  розвиток благоустрою нашого села».

Це вибір громади, люди самостійно приймають рішення. Зараз подібними питаннями розпоряджається районна влада. Люди скаржаться, мовляв: «Район нам закриває школу». Ну так візьміть відповідальність на себе і скажіть: «Ми не хочемо закривати школи, бо вважаємо —  є школа – є село!» Потрібне лише відчуття відповідальності і об’єднана громада, яка проведе чіткі розрахунки і скаже: у нас вибір якість освіти чи наявність школи; щоб діти були поряд або щоб діти були конкурентоздатні.

На сьогоднішній день також зберігаються преференції від державного бюджету для новостворених громад. Але треба констатувати обсяг не такий, як би хотілося.  Наразі перші громади, які об’єдналися в ще у 2015 році,  отримали максимум від того, що могли – це інфраструктурна субвенція на сільського мешканця. Деякі громади отримали близько 5 мільйонів гривень. У цьому році також залишається інфраструктурна субвенція з державного бюджету, але її розмір на одну громаду скоротився. В 2015 році,  був мільярд гривень, в 2016 — 1,5 мрлд грн., в 2017 планують близько двох мільярдів, але громад стало значно більше, тому при розподілі вони отримають менше. З іншого боку все правильно, ті хто ризикнув отримав більше, решта — менше, але мають можливість скористатися досвідом інших ОТГ.

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: децентралізація
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.