В Україні де-факто запроваджено надзвичайний стан. Жертвами «активістів» в різних регіонах стають опоненти влади – від прихильників «Українського вибору» до захисників прав національних меншин.
5 квітня у Хмельницькому рух «Український вибір – Право народу» організував науково-практичну конференція «Мінські угоди як платформа збереження державності, економічної безпеки, соціального захисту громадян і встановлення миру в Україні». І хоча за два дні до цього лідери України, Німеччини та Франції у телефонній розмові «підтвердили важливість подальшої роботи у напрямку імплементації Мінських домовленостей» (цитата з сайту глави держави), акцію у столиці Поділля намагалися силовим чином зірвати «активісти державницьких організацій».
Хоча у конференції взяли участь абсолютно мирні люди – представники місцевої влади, громадянського суспільства та політичних партій, народні депутати України, вчені та журналісти – їх приїхали «розганяти» кілька десятків молодиків з бітами і одностроях військового зразка (зокрема й камуфляжного). Спочатку адепти «партії війни» повідомили про мінування будівлі, де проходила конференція. А потім «активісти», що заявляли про свою причетність до «Правого Сектору» та ВО «Свобода», спробували імітувати загрозу терористичного акту і погрожували фізичною розправою учасникам заходу та представникам ЗМІ.
Оскільки офіси та заходи «Українського вибору» неодноразово піддавалися нападам націоналістично налаштованих хунвейбінів, організатори конференції заздалегідь потурбувалися про безпеку її учасників. На кремезних охоронців будівлі «активісти» нападати не наважилися – це ж не громадські діячі, яких можна безкарно бити на очах у поліції, як це сталося 20 березня у Чернівцях, де «ветерани АТО» зірвали круглий стіл із захисту прав національних меншин. Правда, там, де нацменшини потенційно можуть дати відсіч погромникам, до втілення режиму де-факто надзвичайного стану залучаються і легальні силові структури. Наприклад, днями оголошено про введення додаткових підрозділів Національної гвардії у Болградський район Одещини, де живе багато болгар та гагаузів.
Народний депутат України, представник «Українського вибору» у Верховній Раді України Василь Німченко так прокоментував журналістам мету проведення конференції: «Український народ потребує і має право на створення уряду національної єдності, коли кожен регіон повинен бути під захистом, включаючи Донецьку та Луганську області. Третій рік всі говорять про реалізацію Мінських угод, навіть представники української «партії війни» не пропонують їм альтернативи. Хіба це не латентний геноцид – блокувати території України, залишати людей без роботи, освіти та житла? Як говорить Віктор Медведчук, якщо хтось може запропонувати щось краще, ніж Мінські угоди, нехай це зробить, ми будемо допомагати в реалізації».
«Єдиний шлях мирного врегулювання – Мінські угоди, це вже визнало все міжнародне співтовариство. Зупинити кровопролиття, повернути утримуваних осіб, відновити мир і зберегти територіальну цілісність України – це ті завдання, які потребують першочергового вирішення» – з цими словами Віктора Медведчука, який представляє офіційний Київ у гуманітарній підгрупі в Мінську, ніхто формально не сперечається. Але в повсякденній реальності заходи, спрямовані на відновлення миру в Україні, постійно перебувають під загрозою зриву з боку «активістів», які часто напряму керуються представниками правоохоронних органів.
Хоча, цілком імовірно, погромники у Хмельницькому переслідували зовсім іншу мету. Адже 27 березня 2017-го правоохоронці задокументували факт вимагання в одного із керівників комунальних підприємств Хмельницької області 600 доларів США. Кошти вимагав член громадської організації «Хмельницький Майдан» за те, що не буде створювати посадовцю перешкод у роботі. «Активіста» було викрито «на гарячому» та затримано. Можливо, спроба гучної політичної провокації 5 квітня – лише намагання прикрити звичайний кримінал за допомогою політичних гасел?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.