Прощальний візит віце-президента США

Сьогоднішній візит Джо Байдена до Києва справляє двояке враження.

 З одного боку, американський віце-президент зробив останній наголос на послідовній підтримці України адміністрацією Барака Обами. З іншої сторони, незважаючи на переломний час в історії незалежної України, сам Обама за два строки свого президентства так жодного разу й не спромігся відвідати Україну. Те, що цього не сталося, зайвий раз підтверджує амбівалентність у зовнішній політиці Сполучених Штатів: Київ ніби й став точкою геополітичного напруження і центром протистояння між Москвою і Вашингтоном, але водночас не удостоївся твердого символічного жесту від американського лідера і лише зайвий раз показав його нерішучість з приводу того, що краще: не гнівати Кремль чи всіма способами дотримуватися жорстокої антиросійської поведінки.

Нічого, крім усмішки, не викликають різноманітні конспірологічні припущення про цілі візиту Байдена, поширені в українському дискурсі. Гадаю, помилково приписувати цій події якесь надважливе приховане значення. Місія Байдена, швидше за все, суто історична і символічна, покликана продемонструвати політичну послідовність ще чинної команди Білого дому. Але не більше того. Вже за чотири дні до влади прийде нова адміністрація з новими поглядами і стратегіями щодо Росії та України. Адміністрація, котра не буде виражати стурбованість чи схвильованість подіями, а просто укладатиме вигідні для себе угоди, не рахуючись з національними інтересами слабких держав. Тому приїзд Джо Байдена також засвідчує для України зміну глобальної кон’юнктури, перехід від правлячої команди, якій так і не вдалося впоратися з агресією Росії, до команди, яка шукатиме вигоди у відносинах з Москвою. Для нашої країни це мав би бути важливий сигнал до того, що настав час змінювати звичні для нас підходи в поведінці як з ворогами, так і з союзниками.