Фахові судді стають заручниками горе-активістів та адвокатів , які давно втратили репутацію через неймовірну жагу власної наживи.
Революційні події в нашій країні підняли на -гора численних громадських активістів, які дуже швидко встигли «осідлати хвилю » і почали задавати тональність тих чи інших процесів в суспільстві.
Одними із таких « серферів» виявились молоді « реформатори» судової системи. До цієї когорти потрапили люди, як і на практиці були достатньо далекими від реалій судочинства. Вони працювали правниками в приватних компаніях та державних установах , і, на відміну від «польових» судових юристів, зовсім не володіли ситуацією в судах країни зсередини .
Цим « кабінетним бійцям» дуже хотілося визнання, публічності і впливу на судову гілку влади.
Також до хвилі «судових реформаторів» потрапили і деякі адвокати, які давно вже втратили повагу колег та спільноти. А окремі і геть розгубили клієнтів через власну жагу наживи.
Таким групам юристів революція стала у нагоді . Ба більше: вони ще на декілька років продовжили свій квиток у юридичний світ.
Потрапивши до цього реального світу, правники компаній (або так звані « in-house юристи ») швидко почали шукати шляхи адаптації до реалій судочинства і спробували створити ілюзію «володіння проблематикою судової гілки влади ».
Адвокати ж із негативною репутацією почали шукати шляхів розправитися із конкретними представниками судової гілки влади та звести рахунки із окремими персоналіями.
Весь цей середньовічний шабаш став корисним і для політичних бійців з уявною корупцією в судах , і для їхніх грантодавців. І першим, і другим було абсолютно байдуже ,кого обрати собі за піддослідних і який матеріал використати для впровадження цілей та завдань , що їх було поставлено далеко поза межами України.
Грантодавцям було достатньо створити низку абсолютно штучних та підконтрольних організацій на території України. І спрямувати грошові потоки на стимулювання розвалу судової гілки влади із побічним відмиванням частини коштів у потрібні кишені.
«Громадські активісти » були і є чудовим матеріалом для реалізації такої програми. Сьогодні вони бездумно продовжують волати на кожному круглому столі , майдані чи під час будь-якого виступу, що судова система має бути знищена . Але тим самим по-тихому намагаються здійснювати вплив на цю систему , «приручити» її .
Однією і з «сакральних жертв» активістів став колишній голова Господарського суду м. Києва - суддя Артур Ємельянов.
Активісти та горе-адвокати, яким цей суддя відкрито дав відсіч в їхніх корупційних діяннях, вирішили здійснити над ним показову розправу та зробити публічною жертвою реформаторської революції.
Залучили до цього і Раду доброчесності, яка набирає суддів до нового Верховного суду. Деякі її члени, намагаючись залучитися в майбутньому впливом на суддів ВС, відкрито вдалися до старої як світ схеми тиск у через кримінальні провадження. Інші ж поливають брудом кандидатів та діючих суддів у публічному просторі, аби лише знайти спосіб приватного знайомства зі своїми «жертвами».
Відверто скажу, що ці дії оперативно підхоплюються псевдо-громадськими організаціями, які не мають міжнародного статусу, але підгодовуються грантами. І весь цей «компот»називається боротьбою із корупціонерами.
Нині щонайменше два члена діючої Ради доброчесності сконцентрували свою увагу на судді Ємельянові. Вони цього не приховують. А після приватних пропозицій співпрацювати з цими активістами взагалі виникають сумніви в тому, чи дійсно така « доброчесна» ця Рада і чи не є « реформа судів» насправді перерозподілом влади і боротьбою за сфери впливу .
Єдине прикро: фахові судді стають заручниками горе-активістів та адвокатів , які давно втратили репутацію через неймовірну жагу власної наживи.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.