На зборах групи країн-членів Міжнародного валютного фонду та Світового банку на чолі з Королівством Нідерландами, які відбулися в Києві, міністр фінансів зазначив, що політична нестабільність у державі залишилася позаду. Новий Уряд твердо й рішуче налаштований впроваджувати безповоротні позитивні зміни задля росту та процвітання України. Щодо планів та реалій, — базис для демонстрації зростання вкрай непоганий. Судіть самі – реальний ВВП України за підсумками 2014-го року, в порівнянні з 2013-м, знизився на 6,8 % та продовжив падіння в 2015 році. У результаті цей показник скоротився ще на 9,9 %.
Очевидним в таких умовах залишається факт того, що продовжувати падіння просто неможливо. Не тому, що економіка не може скоротитися ще більше, ні, нам завжди є куди падати. Просто ці ж представники групи країн-членів Міжнародного валютного фонду та Світового банку припинять фінансування країни, яка не демонструє ознак зростання, в силу того, що така країна просто не матиме ресурсу для повернення боргів.
Як наслідок, хочуть цього чи ні, а політики зобов’язані переступати через власні інтереси та обмежувати апетити – інакше ринок живих іноземних коштів для них буде закритий, а перебування на владних посадах – ускладнене втратою і без того незначної соціальної підтримки.
Почнімо з того, що зафіксоване зростання української економіки склало аж 0,1 % у першому кварталі 2016 року. В останній доповіді Світового банку щодо глобальних економічних перспектив, оприлюдненій 7 червня, прогнозують зростання українській економіці на рівні 1 % ВВП, у наступному – 2 %, а в 2018 році – 3 %.
Тобто, говорити про вихід на докризовий стан економіки, принаймні протягом 3-х років, не варто. Крім того, СБ висловив занепокоєння станом експорту та імпорту, які перебувають на рівні, меншому за 2012 рік, а також низькими можливостями фінустанов до кредитуванням.
Загалом нічого нового – експорт не може демонструвати зростання за відсутності збільшення української пропозиції за високоліквідними, конкурентними та з високою доданою вартістю товарів; імпорт скорочується на тлі зменшення внутрішнього попиту, що зумовлено відсутністю ресурсу, а ресурсу немає в тому числі через відсутність можливості залучення адекватного зовнішнього фінансування (кредитування під низькі відсоткові ставки).
У той же час, як і обіцяв міністр фінансів в ефірі Лівого берегу, цього тижня його відомство представило проект Бюджетної резолюції на 2017 рік, заклавши в ній зростання економіки України в 2017 році на рівні 3 % при інфляції 8,1 % і курсі гривні на рівні 27,2 грн за долар.
При цьому субсидійні виплати з бюджету прогнозуються на рівні 3,7 % ВВП, що орієнтовно складатиме 75-80 млрд грн, нагадаю, бюджетом на 2016 рік всі видатки визначено в обсязі 660 млрд грн, тобто в насутпному році, з урахуванням зростання дохідної та видаткової частини бюджету, витрати на субсидіювання становитимуть близько 10 % всіх бюджетних видатків, додавши до цього, з урахуванням подальшої індексації доходів та мінсоцвиплат розмір дотацій Пенсійного фонду, на сьогодні це 140 млрд з 660 млрд грн, або ж більше 20 %, отримуємо що третину бюджету 2017 року буде використано на соціальні виплати та підтримку, за таких умов, постраждають сектори держзамовлень та фінансування, а як наслідок економіка україни не отримає суттєвого зростання кількості ні нових робочих місць, ні покращень інфраструктури, ні модернізацій.
Серед інших цікавинок (щоправда, очікуваних– таких, про які говорив та анонсував ще Яценюк) – це індексація заробітних плат на рівень інфляції +2 %, тобто 8+2 на 10 %. При цьому мова про актуалізацію мінімальних соціальних стандартів досі не йде.
А також, що значно важливіше, – це запровадження одноразового добровільного декларування майнового стану, в поєднанні з впровадженням непрямих методів співставлення доходів та витрат громадян.
Попри те, що законопроект про одноразове декларування доходів зареєстрований цього тижня в Раді, сенсу аналізувати його зміст немає, оскільки ініційований він депутатом хоч і коаліційної фракції, але з високою вірогідністю можна прогнозувати, що впроваджуватиметься цей механізм разом із іншими змінами до Податкового кодексу ближче до осені та й за законопроектом, ініційованим Кабміном і розробленим Мінфіном як єдиним органом, відповідальним за реалізацію фіскальної та бюджетної політики. Головне, розуміння факту, що контроль та співставлення доходів і витрат – це не якесь далеке майбутнє, а реалії наступного року. Тому громадяни повинні зрозуміти, що їхні офіційні мінімальні заробітні плати, які, зрозуміло, будуть неспівмірні з реальними витратами, при потраплянні в поле зору фіскалів стануть предметом донарахування податкових зобов’язань. А тому залежно від умов добровільного декларування майнового стану краще сформувати гандикап, який на який період дозволить обґрунтовувати такі розбіжності.
Як бачимо, прогнози Міністерства дещо вищі за прогнози СБ, але чи то 2, чи то 3 відсотка зростання суттєво не змінять картину життя, виходячи з обсягу попереднього спаду. Тому їх слід розглядати принаймні з вірою в оптимістичний сценарій економіки України на період 3–5 років, протягом яких буде можливо повернути докризовий рівень.
У цьому контексті варто навести слова голови НБУ, озвучені в оприлюдненому цього тижня розширеному інтерв’ю. Так, на питання журналіста про те, як НБУ планує повертати довіру вкладників, вона зазначила:
«Самое главное, что мы сделали – стабилизировали макроэкономическую ситуацию в стране.
Мы первый раз перешли на гибкое курсообразование, сбалансировали наш платежный баланс, перешли в инфляционное таргетирование, когда мы хотим достигнуть инфляции 12% в этом году, 8% в следующем, а 6% через год, и потом по 5%, тогда у нас будет гривна и кредиты».
Прогноз Гонтаревої, відновлення довіри, кредитування і т. д., тобто того, що дійсно можна назвати економічним зростанням раніше 2019–2020 років просто не планується, щонайменше до цього часу ключова відсоткова ставка монетарної політики регулятора має бути прирівняною та дещо перевищувати прогнозний рівень інфляції, а відповідно за правилом комерційного кредитування +3% до ставки НБУ, до цього часу, тобто до 2020 років, відсотки за кредитами стануть просто непосильні для більшості учасників економіки України.
Втім, для об’єктивності слід зазначити, що цього тижня й Урядом, і Нацрегулятором було зроблено ряд кроків у напрямі до зростання доходів держбюджету та лібералізації економіки.
Так, регулятор знизив вимогу обов'язкового продажу валютної виручки експортерами з 75 % до 65 %, яке діяло з осені 2014 року.
Відбувається це на фоні скорочення попиту на іноземну валюту всередині країни, викликаного сезонним фактором, а також у силу збільшення валютних надходжень від експорту як через зростання вартості сталі та виторг від реалізації с/г продукції за виконаними поставками протягом перших місяців поточного року, коли було вибрано майже повністю квоти на продукцію рослинництва.
Недарма, за попередніми даними, міжнародні резерви України на 1 червня 2016 року становили 13 млрд. 536 млн дол. США в еквіваленті. Після скорочення обсягу резервів у березні їх обсяг зростає другий місяць поспіль. Протягом травня він збільшився на 295 млн дол. США, що відбулося насамперед завдяки купівлі Національним банком іноземної валюти, чистий показник якої протягом місяця становив 332,7 млн дол. США. При цьому, аукціонів із продажу валюти НБУ протягом травня не проводив. Із високою вірогідністю можна говорити, що такі аукціони поновляться восени зі збільшенням попиту на валюту в тому числі за рахунок початку енергетичного імпорту.
У будь-якому випадку, це хороший, позитивний дерегуляційний сигнал для бізнесу та інвесторів – важливо, щоб він не мав зворотного характеру.
Крім того, пом’якшено обмеження з продажу населенню валюти з 6 тисяч гривень на день до 12 тисяч гривень на день в еквіваленті, що станом на момент прийняття рішення еквівалентно 480 доларам.
Зважаючи на девальвацію, це рішення напрошувалось давно. Крім того, це один із видів доходів для банківських установ, а також можливість у відпускний період купити валюту в офіційних установах.
Послаблення обмежень не носять радикальний характер, а скоріше їх можна назвати виваженими. Ймовірно, про повне зняття таких обмежень також варто говорити не раніше, ніж за декілька років, по мірі росту економіки, а відповідно й зростання ступеня її захищеності від зовнішніх факторів по мірі зростання конкурентності продукції та нарощення експортного потенціалу країни.