Сюрпризом київських виборів став Сергій Думчев

Основним висновком що напрошується на завершення виборів до місцевих рад є відчуття того що політики як и генерали вели війну мінулого а не війну тобто вибори сьогодення, чи навіть завтрішнього дня

Ефективна і динамічна кампанія стала сюрпризом для політичного бомонду міста Києва та практично уже забезпечила проходження політичного новачка до другого туру. Попри дражливі моменти, на старті кампанії, які в першу чергу вибили зі стабільності політичних опонентів.  все ж подвльший переюіг кампанії перемістився в площину вузьких комунікацій, більш інтимного спілкування з виборцем, що пробило бар’єр недовіри і скептицизму. Попри всю контраверсійність, важлива не ціна результату, а сам результат як такий. Що найдивніше, що моралізаторством щодо кампанії Думчева, якраз займаються ті, хто відставав від його політтехнологів, навіть не на півкроку, а на цілий крок.

Особливо критично оцінюватимуть кампанію ті, хто витратився не менше на кампанію, а результат виявився менш переконливим. Так, кампанія Думчева дорога, і шви дше за все, метою її є не швидке повернення івестованих у вибори коштів, чим грішать київські забудовники, вскакуючи у нові політпроекти під кожні вибори.

Виглядає так, що це довгострокова політична інвестиція, і якщо початок ампанії не свідчив про це, то завершення якраз і підтверджує це припущення.

І якщо раніше Кличку прогнозували легку перемогу, то зараз ситуація для чинного мера ускладнилася, через ефект несподіваності та новизни Думчева, який ризикнув освоїти нові електоральні інсрументи та зіграти із малими групами виборців, на які не витрачалися основні конкуренти.

Думчев зміг себе виділити з поміж інших кандидатів, не тільки величезною кількістю бордів, але й відсутністю політиканства та комплексною програмою по потребах міста. Але все ж слабкою стороною його кампанії залишається кандидатський корпус його команди. Здається його кандидати запізнюються із налагодженням комунікації з виборцем. Тому існує певний розрив між Думчевим та його командою.

Хоча в той же час, Рух за Реформи розглядає столицю як постійне місце робити та намагання здобути локальний результат. Коли для інших це лише плацдарм для подальшої кар'єри на національному рівні. Технологи «носорогів» сформатували Київ як національну кампанію, схожу за форматом на виборах в середньоєвропейській країні, такій як Словаччина чи Литва.  

Критика в адресу Думчева та його передвиборчої кампанії демонструє лише слабкість конкурентів. Позитивна та стабільна динаміка розвитку електоральної підтримки лякає інших кандидатів, а також свідчить про ненадто глибоку проробку електорального поля і з боку партій і з боку соціологів. Думчев не забрав чужого виборця, він знайшов свого. Про існування якого не здогадувались політтехнологи інших партій.