Чия стратегія АПК крутіше: охоронця чи митного брокера?

Україна це - аграрна держава, і вибачайте за суб'єктивізм, найголовній, на сьогодні, сигмент. Звичайно після перемоги у війні над агресором.

Останнім часом громадянське суспільство та громадські організації звертають увагу на непрозору та критичну ситуацію в агропромисловому комплексі. Зокрема багато нарікань йде на відсутність конкурентних та конкурсних засад призначення керівників в центральні органи виконавчої влади, директорів департаментів Міністерства, керівників державних підприємств галузі. В колуарних розмовах та пресі з'являються багато скарг на непрозорі дії призначених керівників аграрних фондів, аграрної зернової компанії, державного агентства лісового господарства, державного агентства рибного господарства та багато державних підприємств й установ в системі АПК. Аналізуючи ситуацію, яка склалася в Міністерстві аграрної політики України, я спробую розібратися, що дійсно відбувається в цій царині.

Моя точка зору може бути суб'єктивною, бо я звісно маю своє особисте ставлення до пана І. Швайки та О. Павленка. З Ігорем Швайкою перший раз я познайомився незадовго до подій на Майдані. В той час ні про які стратегії в агропромисловому комплексі мова не йшла, бо про що можна було говорити з охоронцем юридичної компанії із Харкова. Натомість, Майдан дав поштовх для проходження пану Ігорю на базі політичної корупції (за квотним принципом) на посаду міністра. Звичайно цю посаду в Свободі готували для Мирного Олександра Борисовича, але, на жаль, для пана Олександра, Міністр має бути з вищою освітою. Тому, він задовольнився функцією «смотрящего». Моя ставлення та оцінка його інтелектуальних здібностей (Швайки) не перетерпіли змін з моменту першої зустрічі, ні під час Майдану, ні під час роботи його Міністром. Що стосується Олексія Павленко (нової молодої еліти із західною освітою), який був представлений за квотним принципом політичної корупції від Самопомічі (подекують, що це компроміс між Самопоміччю та Блоком Петра Порошенка ). То перший раз я зустрічався з паном Павленко в 2005 році, під час роботи в Раді з питань зовнішньоекономічної діяльності при кабінеті Міністрів України. Він був менеджера компанії Фокстрот, функція якого була оптимізація логістики та інвойсів на митниці на побутові товари («серый импорт») і якщо я правильно проінформований, пропрацював там років 8. Тому, він звісно, підготовлений до формування нової стратегічної політики розвитку сільського господарства в Україні. 

Але давайте розгянемо факти:

За часів Швайки АПК під наглядом Мирного орієнтувався на єдину галузеву економіку, в якій намічалися хоч не великі, але деякі зростання. Був зібраний рекордний урожай зернових (Бог милував) 63,8 млн тон, зокрема, пшениці зібрали на 10% більше ніж попереднього року, на 20, 3% зріс обсяг виробництва сільськогосподарської продукції й ніяких думок щодо продажу державних системноутворюючих підприємств «Укрнасіння», «Конярство», «Укрриба», «Укрспирт» і т. д. (майже 80 підприємств галузі), навіть не виникало. Менеджер західного зразка О. Павленко першим найважливішим, з точки зору стратегії сільського господарства, кроком бачить тотальний продаж всіх державних системоутворюючих підприємств. За Швайки ціни на продукти широкого вжитку не мали динаміки зростання. За Павленко мерчендайзери зробили собі мозолі на язиках клеючи цінники. Бо ціни вибухнули, хоча головна політична функція Міністерства АПК, це продовольча інтервенція для утримання цін на продукти в сегменті можливості соціально незахищених верств населення.

«Куля в лоб»

При Ш(Швайка) цукор 8 грн, при П(Павленко)— 18 грн. При Ш борошно 5 грн, при П-14 грн. При Ш хліб 3 грн, при П - 7 грн. При Ш мясо 40 грн, при П 60-70 грн. При Ш Олія 9 грн, при П 22-24 грн.

Ми сьогодні бачимо «сучасні тенденції» агропромислового комплексу направленої на забезпечення продовольчої безпеки. Що ж отримаємо ми в урожаї нового року, коли ціни на пальне для аграрів, добриво й інші обов'язкові розхідні матеріали не контролюється і не датується. Навіть за одним показником зростання цін на мінеральні добрива (3500 тис до 12 000 тис грн за тону), ми розуміємо, що ціна на хліб з нового урожаю, як мінімум , буде більша в 3 рази. Розмови про сільську інфраструктуру (наука, соц. сфера, освіта) навіть не розпочинаємо, бо тільки один показник, заводить нас у глухий кут (середня заробітня плата за Ш була 300 дол., а на сьогодні вона становить 90 длр.). Скандали навколо Укрспирту, Держкомзему, Держлісгоспу, а про рибу взагалі я нічого не буду говорити, ситуація й так всім є відомою. Це дає нам чітке відчуття, що не все прекрасно в цьому королівстві. І навіть притягнення до кримінальної відповідальності попереднього(Швайки) не дасть ладу в системі агропромислового комплексу.

Я думаю потрібно архітерміново створити тимчасову парламентську слідчу комісію при комітеті Верховної Ради в питаннях протидії корупції та особисто пану Єгору Собольову, шановному народному депутату, взяти це під контроль і, врешті-рештр, навести лад в АПК.

Україна це - аграрна держава, і вибачайте за суб'єктивізм, найголовній, на сьогодні, сигмент. Звичайно після перемоги у війні над агресором.

Слава Україні!