Про стратегію сталого розвитку "Україна-2020"

Основним дороговказом виступає, нещодавно підписаний Президентом України, указ "Про Стратегію сталого розвитку "Україна-2020", а саме Стратегія розвитку агропромислового комплексу.

Все частіше влада намагається здійснювати переоцінку власних пріоритетів та знаходити шляхи порятунку нашої держави, укладаючи нові закони, стратегії та плани. Основним дороговказом виступає, нещодавно підписаний Президентом України, указ "Про Стратегію сталого розвитку "Україна-2020", а саме Стратегія розвитку агропромислового комплексу,  метою якої є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі. На підтримку стратегії Європейський Союз виділив гранти на її розробку та утвердження, але ми не маємо ніяких гарантій, що кошти підуть по направленому шляху. Досвід показав, що до справи зазвичай долучають фахівців, які гарно прописують кроки втілення плану, але потім ще краще його обходять, не витрачаючи зайвих коштів на галузь. На меті робочої групи, яку на разі формують, є створення та розроблення плану дій щодо реалізації положень Стратегії . Але виникає питання, хто входить в цю групу? Чи мають люди, які будуть цим займатися, достатньо знань та досвіду? Які засоби та ресурси вони будуть використовувати для аналізу сільського господарства та агропромислового виробнитсва  в країні? Чи зможуть вони знайти шляхи вирішення   нагальних проблем АПК? Яким ми хочимо побачити українське село??

Важливим аспектом є взаємодія влади та суспільства, цілеспрямована участь у цьому процесі "звичайних" пересічних селян, громади. Влада чітко заявила, що хоче розробити стратегію за допомоги громадскості, але дати таку змогу громаді  не хоче. Вже протягом декількох тижнів я намагаюся знайти можливість увійти до робочої групи (розробки стратегії рибного господарства) і, базуючись на власному досвіді, запропонувати своє бачення розвитку агропромислового комплексу. 

Україна є морською державою та історично має значний рибогосподарський потенціал. Унікальні природні ресурси нашої країни, значний досвід і кваліфікація працівників галузі, наукова база та традиції дозволяють нам говорити про перспективу розвитку та становлення вітчизняного рибного господарства., конкретною ціллю якого є провадження у ньому екологічно сталої політики, яка у поєднанні із сільським господарством сприятиме більш ефективному і сталому управлінню ресурсами, забезпечуватиме ефективну боротьбу з браконьєрством, створюватиме економічні стимули для розвитку приватних рибних господарств, буде результативно управляти зовнішньо-економічною діяльністю у рибному господарстві. 

Сільське господарство сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні та інші послуги. Головним завданням є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності. Країна має удосконалити  механізм надання державної підтримки аграрному сектору та забезпечення розвитку сільської промисловості.

Ми маємо унікальну можливість побудувати ефективну політико-економічну структуру українського села, яка б відповідала новим реаліям і запитам часу. Але ми маємо відповісти на головне питання часу - кому знадобилася нова Стратегія, хто є її замовником? Якщо Україна, то не варто далеко відходити від традиційного ведення  сільского господарства та місцевій промисловості. Історично доведено, що українець та українське село, дотримуючись традицій та загальноприйнятих норм, завжди розвивалися стабільно ( аби не заважала держава). Це єдине, що  ще працює  на всій території країни, тому варто сприяти її ефективному розвитку. 

Яку стратегію сировиного придатка запропонує нам Євросоюз?  Хто захоче таких змін, якщо в майбутнтньому  ЄС змусить нас робити біопаливо і вся країна потрапить у рабство більш впливових корпорацій? Розробляючи план втілення стратегії, заснованої  на європейському досвіді, важливо, щоб він відповідав викликам сучасності України і не загрожував можливостям майбутніх поколінь щодо задоволення свого бачення розвиту. Разом з цим ми маємо відстояти свої права і традиції, не потрапивши ні в яку пастку. Якщо влада дійсно хоче співпрацювати з громадськістю, то хай покаже механізм, за яким ми зможемо долучитися до роботи.