Український національно-визвольний рух під час Першої російської революції

30 ноября 2014, 00:38
0
89

Український національно-визвольний рух

Український національний рух — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-угорської імперії, що виступав за культурно-національне відродження й становлення української нації.

Перша демократична революція в Російській імперії - революція 1905–1907 рр. Події революції стали виявом загальнонаціональної кризи, яка загострилась на початку ХХ ст. у зв'язку з економічною кризою і поразкою Росії у війні з Японією.

Основними передумовами революції були зволікання влади з остаточним вирішенням аграрного питання, жахливі умови праці більшості робітників, посилення експлуатації робітничого класу, об'єктивна зацікавленість буржуазії в її залученні до політичної діяльності й розв'язання важливих державних проблем. Окрім цього передумовами революції стали національне гноблення неросійських народів імперії і відсутність демократичних свобод.

Розпочалась революція 9 січня 1905 р. у Петербурзі. Цього дня тут була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, які направлялись з петицією до царя з проханням поліпшити умови їх життя. Було вбито понад 200 осіб і кілька сотень поранено. Криваві події у столиці викликали хвилю обурення у трудящих усієї країни.

Першими зреагували на події в Петербурзі студенти-українці. Вони вимагали автономії університетів, брали участь у робітничих мітингах і демонстраціях.  Головна студентська рада перетворилася на Тимчасовий український революційний комітет, який уже 2 березня 1905 р. розповсюдив друковану відозву «До українського громадянства, студентства, робітництва і українських офіцерів у Петербурзі». У відозві йшлося про національні права, про культурний розвиток українського народу, що може забезпечити лише власний суверенний державний організм.

Уже в січні 1905 р. робітники Києва та промислових районів Донецько-Криворізького басейну почали політичний страйк, який охопив всю Україну. Широкого розмаху набрав не лише робітничий, але й селянський рухи. Селянські заворушення у 1905 р. охопили більше половини повітів України. Всього протягом січня—березня 1905 р. в Україні відбулося до 140 селянських виступів.

Революційні виступи поширились на армію та флот. 14 червня 1905 р. в одеському порту відбулось повстання на панцернику "Потьомкін». Серед керівників повстання були українці Г.Вакуленко та О. Матюшенко.

Намагання уряду зупинити революцію оголошенням 6 серпня 1905 р. маніфесту про скликання дорадчої Державної думи не дали результатів.

У жовтні 1905 р. відбувся загальний політичний страйк, у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Учасники загального жовтневого страйку висували, насамперед, політичні вимоги.

У цих умовах царський уряд змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. російський імператор Микола ІІ видав маніфест, у якому проголошувалось надання Державній думі законодавчих прав. Дозволялося створення політичних партій, що призвело до формування багатопартійної системи в Російській імперії. Отримавши гарантії конституційного правління і готуючись до виборів до Думи, ліберальна опозиція проголосила створення політичних партій - конституційних демократів і «Союз 17 Октября» та намагалась перевести революційний рух на мирний конституційний шлях.

Деякі політичні сили, зокрема більшовицька партія, відмовляючись брати участь у виборах, пропагували радикальні методи боротьби з урядом, закликали до збройних виступів. Поряд з російськими містами масштабні збройні виступи відбулися в Харкові, Катеринославі, Олександрівську. На придушення селянських заворушень уряд кинув регулярні військові частини і численні підрозділи поліції. Один із найбільших селянських виступів відбувся в грудні 1905 р. у селі Великі Сорочинці на Полтавщині.

Із січня 1906 р. починається спад революційної боротьби. Посилилися репресії, помітно зменшилися масштаби та інтенсивність робітничих страйків і селянських виступів, більшість політичних партій перейшли до підпільної діяльності.

Загалом маніфест 17 жовтня 1905 р. сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху. Ще в березні 1905 р. Російська академія наук надіслала урядові доповідь, де стверджувалось, що українська мова є самостійною слов'янською мовою, і рекомендувалось відмінити антиукраїнські акти 1863 і 1876 pp. (Валуєвський циркуляр 1863 p. і Емський указ 1876 р.).

3 кінця 1905 р. почали з'являтись українські періодичні видання. Проявом національного руху стало виникнення культурно-освітніх організацій «Просвіта», які організовували бібліотеки і читальні для населення, налагоджували випуск українською мовою науково-популярної літератури. Активізувалась діяльність українських політичних партій. У грудні 1905 р. була утворена Українська соціал-демократична робітнича партія, яка проголосила себе єдиною правочинною політичною організацією українського пролетаріату. Наприкінці 1905 р. виникла Українська радикально-демократична партія. Українські політичні організації в національному питанні домагались національно-територіальної автономії України у складі Російської держави.

У грудні 1905 р. був опублікований виборчий закон, на основі якого наприкінці лютого - на початку березня 1906 р. відбулися вибори до I Державної думи, що проходили в умовах урядових репресій. Найбільше місць здобула партія кадетів. Діяльність Думи тривала лише 72 дні - з 27 квітня до 9 липня 1906 р. У 1 Думу від України було обрано 102 депутати.

II Державна дума, вибори до складу якої відбувались у січні-лютому 1907 р., виявилась ще більше лівою й опозиційною, ніж перша. 20 лютого 1907 р. нова Дума розпочала свою роботу. Як і раніше, у центрі уваги постало аграрне питання, навколо якого і розгорнулася гостра боротьба. Уряд не бажав робити жодної поступки в аграрному питанні і припинив його обговорення. У ІІ Думі 47 депутатів від України об'єднались в Українську громаду. Метою їхньої діяльності була «реорганізація правління в дусі національної територіальної автономії всіх частин Російської імперії...».

3 червня 1907 р. було опубліковано царський маніфест про розпуск II Державної думи і новий закон про вибори до III Думи, відповідно до якого 80% населення Російської імперії позбавлялося виборчих прав. Фактично було здійснено державний переворот, який підвів риску під революційними змаганнями 1905-1907 pp.: перша російська революція зазнала поразки.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.