Як ринок лікарських послуг вб’є сільську медицину

Чи в змозі законопроект 6327 запропонувати дієву альтернативу фінансування через ліжко-місця?

Прихильники «медреформи» впродовж тривалого часу через різноманітні ЗМІ бомбардують населення повідомленнями, як завдяки новому законопроекту вирішаться всі проблеми в цій галузі, що їх накопичувала наша країна з перших днів незалежності. Нам прочать медицину на принципово новому рівні та лікарів-професіоналів, які не беруть хабарів. Але зважаючи на український контекст, чи можливо реалізувати такі обіцянки?

Нам обіцяють, що перетворення наявної системи закладів охорони здоров’я на ринок, з його конкуренцією та попитом, що впливає на пропозицію, стрімко підвищить якість послуг, які надають медики. І все це звучить вельми заманливо. Ну хто б не хотів сам обирати собі лікаря чи ще до початку лікування знати про його професійні якості? Але є одне «але». Всі нововведення мозівського законопроекту не вирішують основну проблему української медицини – постійного катастрофічного браку фінансування.

Так, дійсно, грошей на підтримку гідного стану лікарень та необхідну оплату праці лікарів ніколи не вистачало. Але якщо теперішній задум західних експертів у Міністерстві охорони здоров’я реалізується в життя, українська медицина на рівні малих сіл та селищ попросту помре. Основною причиною цього буде рішення прив’язати фінансування закладу та заробітну платню лікаря до кількості пацієнтів. Тобто в тих населених пунктах, де мала кількість населення (а зважаючи на вимирання сіл в Україні таких багато), лікарні будуть отримувати замало коштів для підтримки власного функціонування. В недалекій перспективі, такий заклад швидко збанкрутує. А всі, кому буде потрібна фахова допомога лікаря, будуть вимушені їхати до сусіднього населеного пункту, де ще зберіглася принаймні якась медична установа.

Вищезгадана проблема зачіпає цілий ряд інших. Це і дороги, які ускладнюють процес транспортування до лікарні, і додаткові витрати, які потягне за собою необхідність їхати з пункту А в пункт Б, і зайвий час, якого у середньостатистичного селянина нема. Тож, наслідки будуть катастрофічними, адже люди будуть позбавлені можливості отримати необхідну (можливо, і невідкладну) допомогу.

Зрозуміло, що залишати речі в тому стані, в якому вони знаходяться зараз, не можна. Але і таке бездумне копіювання «західного досвіду» теж країну не врятує. Перш ніж зносити стару систему до фундаменту, треба закласти основу для нової. В іншому випадку отримаємо державу, де здоров’ям громадян опікуватися нікому, бо більшість лікарень – банкроти. Щоб вивести українську медицину з кризи, нам необхідно будувати, а не руйнувати. Необхідно знайти нові джерела фінансування, а не скорочувати кількість лікарень. Важливо побороти корупцію у вищих ешелонах влади, а не карати лікарів за побутові хабарі в умовах мізерної зарплатні.