Сага про зелену воду

16 января 2015, 15:48
13
1111

Ян Таксюр, литератор, публицист

«Віталій Кличко заявив, що вода зеленого
кольору, яка може текти з кранів, не
шкідлива і повністю відповідає нормам
безпеки».
З новин.
 «Если вода окрасила себя в зелёный цвет,
значит, она окрасила себя в этот цвет».
Ф.Ницше: «Так говорил мэр столицы».

Коли в суворий вечір понеділка
Замість води пішов зелений струм,
Ми перейшли одразу на горілку
І в роздум впали разом – я і кум.
– Вода – життя! А тут якась отрава! –
Сказав мій кум, а він мені, як брат.
І, наче жителі сусідньої держави,
Гукати стали ми: «Кто виноват?!».
– Якби уся вода пішла із крану,
Тоді б ми знали, хто вчиняє біль.
(Сто п’ятдесят я прийняв із стакану)
Але ж той ворог сплив у Ізраїль!
Зайшов сусід, прихильник Тягнибока,
І версію таку підкинув нам:
– Зелений колір, хлопці, – знак Пророка,
Начальство переводить нас в іслам.
З того сусіда-інтелектуала
Сміялись ми: – Яку дурню нам втер!
А потім кум сказав, ковтнувши сала:
– За всіх мудріший наш столичний мер.
Він особисто цю зелену воду
Ковтав не раз (і все, що в ній пливло).
І не зазнав наш мер від того шкоди,
І наслідків поганих не було. 
– Йому здалось! – сусіда пив «Столичну»,
А з неї завжди світла голова,  
– Є наслідки! – кричав він іронічно, –
Мер не відчув, а місто відчува!
І тут мені у грудях стало гірко,
Туман розвіявсь, зникли всі табу:
– Я знаю, друзі, то є перевірка,
Яку проводить рідна СБУ.
Слідкує, хто, коли, з якого дому,
Подзвонить в ЖЕК і розпочне ниття,
Безглуздо, безідейно, несвідомо,
Мовляв, зеленим стало в нас життя.
А то є зрада – скарги або стони…
Спускалась ніч, минав суворий день.
І вимкнули ми дружно телефони,
І заспівали радісних пісень!
«За все хороше» пили без турботи,
Аж поки ранок глянув із вікна.
І раптом нам явилася Істота! 
Уся зелена і на всіх одна.
Вона сказала: – Мучитись не треба,
Лякатись теж не треба, майне геррн,
Зелене – то є вірус «ПУТІНЕБОЛ».
Він не шкідливий – правду каже мер.
Навіть корисний! Бо, як входить в мозок,
Вже не турбують розміри зарплат,
І взагалі уся житейська проза,
І відкривається оте «кто виноват?»,
Хто винний в тому, що хворіє гривня,
Що нас ведуть вожді без голови,
Що Рада в нас не дуже і чарівна,
І головне – НЕ ВИННІ В ТОМУ ВИ!
І ми вклонились низенько Істоті,
І зникли разом сумніви лихі,
Бо нам здавалось, ніби ми в прольоті,
Що розвели нас, як тупих лохів.
І кинулися разом ми до крану,
І в нас текла ота вода жива,
І розум наш дійшов такого стану,
Що хоч убий нас –  все нам трин-трава!
І вийшли ми, співаючи, із дому,
І в пісні розчинялася біда:
«И снится нам не рокот космодрома – 
Зелёная! Зелёная вода!»

Ян Таксюр
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: бокс,мэр,Виталий Кличко
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.