Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

23 октября 2014, 08:28
hizhnyak-liliya@mail.ru
0
46

Трипілля - високорозвинена культура ефектних барв, складного орнаменту, орнаментальних прикрас, з пишною декоративністю мальованих хат, розписаних печей, фарбами розмальованого посуду.

Одну з найтаємничіших культур Європи, а саме Трипільську, у 1893 році відкрив Вікентій Хвойка. Як відомо, назву свою вона отримала саме від поселення, поблизу якого це сталося. Хронологічними межами  цивілізації трипільців можна назвати  період з ІV по III тисячоліття до н.е. Сказати, що вона досягла високого культурного та духовного розвитку - нічого не сказати. На приклад, відомо, що Трипільцями було винайдено перший на території сучасної України механічний пристрій – свердло для деревини і каменю. Також саме вони почали застосовувати дерев’яний плуг, внаслідок чого землеробство здобуло перевагу над мисливством. Вирощували ж Трипільці пшеницю, ячмінь, просо, горох.
  Вражає, що в таку сиву давнину вже існували так звані протоміста – поселення площею близько 250 – 400 га та населенням до 10 – 20 тисяч чоловік. У селах мешкала значно менша кількість людей - приблизно 600-700 чоловік. Житла Трипільців були великими та дещо продовгуватими, траплялись навіть двоповерхові, з глиняною підлогою та піччю, і, звичайно, з розписаними стінами.
  На жаль, нам не відомі історичні події Трипільської доби, але міфологія, на відміну від історії, є універсальною формою моделювання світу. Саме трипільці започаткували для нащадків не лише місця поселень, а ще й природні космогонічні моделі та світоглядні основи. Ці моделі відтворені в розписах керамічних виробів та побудові селищ.
  Завдяки трипільській пластиці дізнаємося про пантеон Богів мешканців України кінця VI — початку III тис. до. н.е. Головне місце в цьому пантеоні по праву належить Великій Богині-Матері — жіночому началу родючості, в якому відображалося уявлення про відтворюючі функції Землі, жінки та природи загалом. Про це свідчить те, що жінка-прародителька представлена глиняними образами повнотілих зрілих жінок, котрі народжують.
  Друга сакральна постать: Бог-Батько у трипільській пластиці представлений переважно у вигляді Бога-Бика (Тура) — чоловічого начала Природи, зображеного на небі сузір'ям Тільця. Третє ж місце в трипільському пантеоні займає Змій-Дракон – як  втілення земноводної стихії, що водночас може виступати як земна так і небесна волога. 
  У трипільців було декілька культів, одним з них є культ Предків. Цей культ передбачає поховання покійних під порогом жител чи підлогою та на території поселень і свідчить про важливість «загробного» життя в уявленнях трипільців – в яких не існувало нездоланних перешкод між світом живих і світом мертвих. Можна припустити, що «модельки жител», ці досить відомі і різноманітні за типом глиняні вироби, мали культовий характер — як житло Предків, охоронців родини. Наявність у них жертовника і мініатюрного культового посуду може свідчити про поминальні звичаї — годування покійних. Так формувалася ідея єдності Роду.
  Вражаючим є той факт, що внаслідок проведення споро-пилкових аналізів, у вчениз з`явилася змога відтворити рослинний світ, що був шість тисячоліть тому. Тоді біля осель червоніли мальви, росли кропива, подорожник, серед пшениць синіли волошки. 
  Високого рівня набула культура ковальських операцій обробки міді, що зумовило серійне виготовлення зброї, знарядь праці, рибальства, різних прикрас. Також добувався кремній на вироблення сокир і ножів. Однак головне ремесло — гончарство як окрема галузь.  Дійсно вражають масштаби виробництва гончарської продукції. На середньому етапі трипільське суспільство застосувало гончарний круг і це дозволило виготовляти посуд різних об’ємів у великій кількості.  Археологи вирізнили 17 типів трипільського посуду різного призначення — кухонний, господарський, ритуальний і виявили в житлах близько 300 посудин для побутових потреб. Умільці володіли секретами високоякісного випалювання посуду у двоярусних горнах.
  Загалом, трипільська цивілізація – це феномен у світовій історії, і українцям варто пишатися тим, що нам пощастило жити на тій землі, де шість тисяч років тому існувала ця напівлегендарна  культура.

Студентка Інституту Журналістики, 1 курс, 3 група РЗГ, Хижняк Лілія 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.