В той час, коли нові медіа – стають інструментами досягнення демократичних цілей для більшості країн світу, українська влада знову йде збоченим шляхом (не побоюсь цього гучного формулювання).

Напередодні Дня свободи назріває питання: що ж таке ця сама «свобода» для нашої країни? Як вона проявляється? Чи лишилося у наш хоча би трохи волі?

Паразиты уходят.Паразиты приходят.Паразиты остаются.

Политические репрессии коснулись уже и обыкновенных шахтеров.

Сільська рада- перевершила парламент.

Стосується усіх - що далі?

Сьогодні мою увагу привернув Маніфест у блозі Дмитрія Хопта (18.11.2011р. ч. 13:24) Коли знайомився з текстом, мені видалось, що маю справу з чимось оригінальним.

Хорошо, что на этот раз обошлось без жертв. Что будет происходить в будущем, если не принимать никаких мер - одному Богу известно. Многие годы своей жизни отдал строительству мостов.

Вот он!!! Вот он, профком моей мечты… Ребята, профком, профком здоровенный!!! Как бы хотелось, чтоб все так и было. Но, опять нет.

не зміг згадати розмір прожиткового мінімуму, але пообіцяв "йти до мети".